Це питання хвилює всіх батьків – тому що всім хочеться якомога раніше отримати можливість хоча б сходити в магазин, не кажучи вже про більш тривалу відсутність.
Розповімо не стільки про те, зі скількох років залишати дитину вдома одну (тому що єдиної відповіді немає і бути не може), скільки про те, як відстежити момент, коли ваш малюк до цього готовий.
Як зрозуміти, що дитина вже здатна залишатися вдома сама?
Тут питання більше пов’язане не з віком, а з психологічною зрілістю. Якщо ви розпитаєте знайомих з дітьми, то обов’язково знайдеться безстрашна прихильниця ранньої дитячої самостійності, яка скаже «А я з трьох років залишаю – і нічого!», так і «божевільна мати», яка не погодиться залишити без нагляду і десятирічку.
Читайте також: Не знала про вaгiтність: дівчина-підліток наpoдила в туaлеті
Немає такого віку, коли потрібно будь-якою ціною навчити дитину сидіти вдома, якщо ви бачите, що вона об’єктивно не готова.
Що ж таке психологічна готовність? Дитина розважлива і більш-менш слухняна (тобто адекватно виконує вимоги і прохання, здатна вислухати, запам’ятати і зробити те, про що її попросили). Якщо ж у неї навіть у звичайній обстановці «в одне вухо влітає, а в інше вилітає», і ви ніколи не впевнені, що вона зробить те, про що з ним поговорили – то немає ніякої гарантії, що вона буде без вас вести себе правильно.
У неї не буває безпричинних або спровокованих необ’єктивними причинами нападів паніки, страху або інших сильних емоцій, під час яких вона слабо контролює свою поведінку. Маленькі діти можуть дійсно боятися залишатися одні, плакати і відчувати сильний емоційний дискомфорт.
Її звичайна поведінка і вчинки більш-менш прогнозовані, вона рідко творить явні дурниці і дивацтва. Вона здатна самостійно забезпечити собі хоч мінімальний побутовий комфорт – сходити в туалет, взяти їжу там, де її для неї залишили, одягтися, якщо замерзла, відкрити кватирку, якщо спекотно, вмитися, якщо забруднилася, і т. п.
Що говорить закон про те, чи можна залишати дитину одну вдома? В Україні нема спеціального закону, який би врегульовував це питання, але на практиці, якщо з дитиною молодше 14-річного віку що-небудь трапиться під час того, як вона знаходиться одна за місцем фактичного проживання, то ця подія буде вважатися результатом недбалості батьків і порушення ними закону, а не просто нeщасним випадком.
