Ранок суботи в квартирі Олі та Ігоря зазвичай пахнув свіжою випічкою або, принаймні, кавою з дорогої кавомашини, яку Оля купила на першу велику премію. Але цей ранок пахнув… небезпекою. А точніше — лаком для волосся і чимось, що Любов Степанівна називала «духом справжньої господині».
Свекруха приїхала «на тиждень», що в перекладі з мови сімейної дипломатії означало «поки не вимотаю вам усі нерви або не пересаджу всі вазони». Любов Степанівна була жінкою старої гарту: вона вірила, що мікрохвильовка вбиває душу їжі, а пилосос-робот — це витівка лінивих бісів.
— Олю, — покликала вона з вітальні, тримаючи в руках свій смартфон, який виглядав, як чужорідний об’єкт, — а покажи мені ще раз, де тут ті «короткі кіно», про які Галя з третього під’їзду казала. Вона каже, там є рецепт, як вивести плями від смородини за допомогою господарського мила і молитви.
Оля, яка в цей момент намагалася зробити селфі для своєї сторінки (у неї було скромні 1200 підписників і чітко вивірений «естетичний» профіль), зітхнула.
— Мамо, це соцмережі. Там не тільки рецепти. Там… ну, там усе. Просто гортайте пальцем угору. Ось так. Бачите?
Любов Степанівна примружилася, вставила окуляри на ніс і зробила перший у своєму житті «свайп». На екрані з’явився хлопець, який танцював під пришвидшену пісню.
— Господи помилуй, — прошепотіла вона. — Його що, струмом б’є? Чого він так сіпається?
— Це тренд, мамо. Гортайте далі.
Наступним було відео з котиком. Потім — рецепт млинців. На четвертому відео Любов Степанівна затрималася. Там жінка її віку показувала, як вона організувала простір у коморі.
— Глянь, Олю! — вигукнула свекруха. — У неї крупи в баночках! І підписані! А в тебе? В тебе ж усе в пакетах, наче ми на вокзалі живемо.
Оля закотила очі.
— Мамо, у мене немає часу підписувати банки. Я працюю в IT-рекрутингу. Мої «баночки» — це люди, і я їх розставляю по компаніях.
— Люди — то люди, а манка має бути в склі, — відрізала Любов Степанівна. — Дай-но мені телефон. Я буду вивчати ці ваші соцмережі.
Минуло три дні. Любов Степанівна стала підозріло тихою. Вона більше не сварила Олю за те, що та замовляє суші, і навіть не коментувала колір її нової помади («червоний — то для привернення уваги сантехніків», як казала вона раніше).
Натомість свекруха постійно щось шукала. То вона запозичила в Олі кільцеву лампу, яку та використовувала для зйомки відео.
— Нащо вона вам, мамо? — запитав Ігор, спостерігаючи, як мати тягне девайс до себе в кімнату.
— Треба, синку. Для освітлення істини.
Оля не звертала уваги, поки одного вечора її подруга Катя не надіслала їй посилання з підписом: «Олю, це не твоя кухня на фоні? І, здається, це твоя кружевна річ на батареї…».
Оля холодними пальцями натиснула на посилання. На екрані постала Любов Степанівна. Вона була в своїй найкращій хустці, але з накладеним фільтром «Гламур», який зробив її щоки рожевими, а очі — величезними, як у героїні аніме. На фоні справді була кухня Олі.
— Доброго вечора, мої любі підписники! — голос Любові Степанівни звубрив від штучного ентузіазму. — Сьогодні в нашій рубриці «Жахи нашого містечка» ми оглянемо холодильник сучасної жінки. Ось подивіться…
Вона відкрила дверцята холодильника. Камера (яку, очевидно, тримав Ігор, навіть не підозрюючи, що він — оператор хаосу) затрималася на банці з йогуртом, термін придатності якого закінчився вчора.
— Бачите? — свекруха трагічно зітхнула. — Вона купує біо-культури, щоб вони помирали в неї на полицях. А ось — соєве молоко. Ви знаєте, з чого його роблять? З розчарування і палок! Мій Ігорчик скоро сам почне фотосинтезом харчуватися, бо справжнього м’яса в цьому домі не бачили з часів хрещення Русі.
Відео мало назву: «Біо-вбивця в спідниці. Серія 1». Коментарі вибухали: «Ой, бабусю, ви така щира!» «Співчуваю вашому сину, моя невістка така сама!» «Чекаємо огляд шафи з речами!»
— Ігоре! — закричала Оля на весь дім. — Твоя мати — блогер! І вона щойно назвала мене «біо-вбивцею» на тридцять тисяч переглядів!
Ігор намагався заспокоїти дружину, але Любов Степанівну вже було не зупинити. Вона відчула смак слави. Вона дізналася, що таке «рекомендації», і її відео залітали туди швидше, ніж Оля встигала видаляти коментарі ботів.
Наступного ранку Оля застала свекруху на місці злочину. Любов Степанівна стояла посеред вітальні з Оліною сумкою в руках. Вона витрушувала її вміст на диван, паралельно коментуючи все в прямому ефірі.
— Дивіться, люди добрі! Три помади! Навіщо одній жінці три роти? Правильно, щоб більше брехати чоловіку! А ось — чеки. Ви тільки подивіться на суми! Скільки-скільки? П’ятсот гривень за каву з пінкою? Та за ці гроші в селі можна корову в оренду взяти на тиждень і пити молоко прямо з джерела!
Оля підскочила і вихопила сумку.
— Мамо! Ви що, здуріли? Це моя приватна власність! Ви не маєте права це знімати! Любов Степанівна спокійно вимкнула запис і подивилася на Олю зверхньо, як на недосвідченого стажера.
— Яка ще приватна власність, Олю? Яка ще “естетика розпаковки”, про яку ти мені вчора тринділа? Я просто показала людям, що ти купуєш напівфабрикати і витрачаєш гроші на вітер, і ми вже маємо десять тисяч вподобайок! Моя аудиторія вимагає контенту! Вони хочуть знати, як виживає проста українська мати в умовах капіталістичного свавілля невістки!
— Ви використовуєте мене як декорацію! — кричала Оля.
— Я використовую тебе як антиприклад, — уточнила свекруха. — До речі, під вечір готуйся. Будемо знімати туторіал «Як відіпрати совість», бо твої білі кросівки такі брудні, що в них соромно навіть сміття виносити. Це буде колаборація з брендом мила «Господарське Плюс». Вони мені вже написали!
Вечір того ж дня став апогеєм непорозуміння. Оля вирішила нанести удар у відповідь. Вона зрозуміла, що Любов Степанівна боїться лише одного — втрати репутації «святої жінки».
Оля дістала свій телефон, налаштувала фільтр «Стара відьма» (який додавав зморшок і бородавок) і зайшла на кухню, де свекруха таємно, в темряві, наминала бутерброд з лікарською ковбасою — хоча офіційно вона була у «суворому пості для очищення карми».
— О, а що це ми тут робимо? — солодким голосом запитала Оля, натискаючи кнопку «REC». — Мамо, ви ж казали підписникам, що ви на воді та молитві? А це що? Ковбаса сорту «Ретро»?
Любов Степанівна ледь не вдавилася. Вона спробувала сховати бутерброд за спину, але було пізно.
— Олю, вимкни! Вимкни негайно! Це… це лікувальна ковбаса! Мені лікар прописав для гемоглобіну!
— Гемоглобін у соцмережі не котується, мамо. Зараз ми це викладемо з хештегом #грішнамати. Подивимося, скільки лайків ми зберемо.
Свекруха завмерла. В її очах промайнула блискавка. Вона зрозуміла: війна перейшла в нову фазу. Фазу взаємного знищення.
— Ах так? — просичала вона. — Тоді тримайся.
Вона вихопила з кишені свій телефон і почала знімати Олю в упор.
— Гляньте, підписники! Невістка знімає мене з фільтрами, щоб спотворити моє обличчя! Вона хоче довести мене до інфаркту, щоб заволодіти моєю квартирою в Жмеринці! Вона — цифровий агресор!
Вони стояли одна навпроти одної, тицяючи телефонами в обличчя, як дуелянти. Ігор зайшов на кухню, подивився на цей сюрреалізм, розвернувся і пішов шукати прихистку в гаражі.
Після нічної сварки на кухонних телефонах квартира занурилася в повну тишу. Оля демонстративно снідала смузі з капусти, а Любов Степанівна в іншому кутку кухні голосно хрумтіла сухарями, записуючи звук для свого нового АСМР-відео під назвою «Голодний піст під гнітом капіталізму».
Однак цифри не брехали. Ранкове відео Олі, де свекруха ховала ковбасу, набрало за дві години 50 тисяч переглядів. А відео Любові Степанівни про «невістку-агресорку» — 70 тисяч. Коментатори вимагали продовження. Всі коментарі розділився на два табори: #КомандаОля та #КомандаЛюба.
— Слухай-но, Олю, — почала свекруха, відкладаючи вбік порожній пакет від сухарів. — Мені тут у приватні повідомлення написала якась дівчинка. Каже, вона менеджер великого бренду каструль.
— І що? — буркнула Оля.
— Каже, що вони готові дати нам набір професійного посуду і ще грошей зверху, якщо ми знімемо «Батл борщів». Ти готуєш свій… як ти його називаєш… «веганський детокс-суп з буряка», а я — справжній, на свинячіх реберцях. Люди мають проголосувати.
Оля відірвалася від ноутбука. Маркетолог всередині неї прокинувся швидше, ніж образа.
— Набір каструль? Це той бренд, де одна сковорідка коштує як мій фітнес-абонемент?
— Саме той. Але вони поставили умову: ми маємо вийти в спільний прямий ефір сьогодні ввечері.
О 19:00 кухня перетворилася на телестудію. Три кільцеві лампи, два штативи і нещасний Ігор, якому доручили стежити за чатом.
— Починаємо! — скомандувала Любов Степанівна, поправляючи мікрофон-петличку, який вона начепила прямо на халат.
Ефір почався з рекордної позначки: 5 тисяч глядачів за першу хвилину.
— Добрий вечір, мої золоті! — почала свекруха, сяючи від задоволення. — Сьогодні ми нарешті з’ясуємо, хто в цьому домі господиня, а хто — просто дизайнер інтер’єру. Подивіться на Олю. Вона збирається класти в борщ… що це, Олю? Авокадо?
— Це для текстури, мамо! — відбрикувалася Оля, нарізаючи овочі з такою швидкістю, ніби вона була на шоу «МастерШеф». — Мій борщ — це сучасна інтерпретація. Він легкий, корисний і не залишає відчуття, ніби ти проковтнув цеглину!
Чат летів зі швидкістю світла: «Бабусю, валіть її! Тільки сало, тільки хардкор!» «Оля, тримайся, ми за правильне харчування!» «Де чоловік? Покажіть жертву цієї кухні!»
Ігор, почувши заклик, випадково потрапив у кадр з бутербродом у руках. Виявилося, що поки жінки змагалися за ідеологію, він потайки їв ковбасу, яку Любов Степанівна нібито «викинула».
— Ігоре! — крикнули обидві жінки в унісон.
Глядачі були в захваті. Це був справжній сітком у прямому ефірі. Саме в цей момент у донат-систему «прилетіло» 1000 гривень від користувача з ніком «Одеський Байкер 1955». Повідомлення було коротким: «Любаша, ви вогонь! Плюньте в той смузі, справжній борщ — це життя!».
Любов Степанівна почервоніла. Вперше в житті вона збилася з тексту. Оля помітила це і хитро посміхнулася. — Ого, мамо, у вас з’явився фанат? Може, зробимо «розпаковку» вашого особистого життя?
Протягом наступного тижня «Одеський Байкер» став постійним гостем у коментарях Любові Степанівни. Виявилося, що це Григорій Опанасович, колишній механік, який у 70 років купив собі Harley-Davidson і почав знімать влоги про подорожі Україною.
— Дивись, Олю, — ніяково показувала свекруха телефон. — Він мені відео надіслав. Питає, чи не хочу я зняти спільний ролик про «безпечне водіння для тих, кому за…». Оля відчула дивний укол ревнощів — не за чоловіка, а за контент. Її свекруха ставала медіа-магнатом швидше, ніж вона сама.
— Мамо, будьте обережні. Це може бути «фішинг». Може, це якийсь альфонс, який хоче вашу пенсію і квартиру в Жмеринці.
— Який альфонс, Олю? Подивись на його бороду — там солідності більше, ніж у всьому твоєму IT-відділі!
Ситуація набула неочікуваного повороту, коли Григорій Опанасович оголосив, що їде в Київ і хоче заїхати «на борщ». Любов Степанівна запанікувала. Вона почала записувати по три відео на день: «Як вибрати сукню для побачення, якщо ти зірка соцмереж» та «Чи варто фарбувати губи в червоний, якщо невістка каже, що це вульгарно».
День візиту байкера став випробуванням для всієї родини. Оля, замість того щоб зловтішатися, несподівано стала на бік свекрухи. Вона допомогла їй з макіяжем (зробивши контуринг, який візуально прибрав 10 років) і підібрала стильний образ у стилі «casual chic».
Коли Григорій Опанасович підкотив до під’їзду на своєму блискучому мотоциклі, весь будинок прилип до вікон. Любов Степанівна вийшла на ганок, тримаючи в руках телефон на селфі-палиці — бо «такий момент не можна не застримити».
Зустріч була епічною. Григорій зняв шолом, поцілував руку Любові Степанівні і сказав прямо в камеру:
— Підписуйтесь на цей канал, люди! Тут живе справжня жінка!
Але справжній хайп трапився пізніше. Коли вони всі сіли за стіл, раптом зверху почувся звук перфоратора. Сусід з 5-го поверху, який робив ремонт уже третій рік, вирішив саме зараз почати довбати стіну.
Звук був такий, що в серванті затанцювали чарки. Любов Степанівна, замість того щоб розплакатися, вхопила штатив, Григорія Опанасовича і Олю.
— Йдемо! Це буде наше найкраще відео!
Вони піднялися на 5-й поверх. Любов Степанівна почала стукати в двері качалкою, Оля знімала з нижнього ракурсу для драматизму, а Григорій Опанасович просто стояв поруч, створюючи ефект «силової підтримки». Коли сусід відкрив двері, Любов Степанівна не стала сваритися. Вона лагідно сказала:
— Сусіде, ви зараз у прямому ефірі перед 20-тисячною аудиторією. Скажіть, будь ласка, вашій мамі соромно за вас, чи нам їй зателефонувати прямо зараз?
Сусід так розгубився, що впустив перфоратор на підлогу. Відео набрало мільйон переглядів за ніч.
Після того відео все дивним чином заспокоїлося. Любов Степанівна з’їхала раніше, ніж планувала — «у справах, у контент, у життя». Вона тепер їздила з Григорієм Опанасовичем містами, знімала «борщ у дорозі» й сміялася так голосно, що підписники писали: «Отак виглядає щастя після шістдесяти».
Оля вперше за довгий час залишилася в квартирі без напруги. Вона видалила половину відео, зробила нове — без фільтрів і іронії — просто про тишу вранці й каву на двох. Воно зібрало небагато лайків, зате їй було добре.
Ігор якось сказав:
— Знаєш… дивно мама навчили нас одному — не відкладати життя на потім. Бо поки сваришся за ковбасу й лайки, воно проходить.
Оля кивнула, вимкнула телефон і вперше за довгий час не захотіла нічого знімати. Бо деякі моменти не для сторіз. А для життя.
