Як захиститись від образливих слів?
Зіпсувати настрій дуже просто. Зазвичай це відбувається у моменти, коли ми найменш захищені. Навалилося багато важкої роботи, купа проблем, стрес із-за цейтноту… І спусковим гачком до падіння в яму нудьги та самоїдства може стати будь-яке колке слово, кинуте пасажиром у транспорті чи необдумано сказане близькими людьми.
Образливі слова не просто засмучують нас – вони позбавляють нас мотивації до заняття улюбленою справою, натхнення, бажання зробити щось приємне собі чи іншим. Ми перетворюємося на злу буку, скривджену на весь світ. А як же не ображатися, коли нас кривдять?
Насправді можна. Щоб не злітати з рейок, нам потрібний захист від образливих слів, і він у нас в голові. Потрібно просто навчитися відбиватися від них правильними думками та реакціями, які грають роль щита.
Як захиститись від образливих слів?
Наведені методи допоможуть нівелювати ефект від словесних уколів.
Не приймайте образливі висловлювання на свій рахунок. Якийсь хам може штовхнути даму, що мирно йде по переходу в метро, та ще й крикнути на неї: «Куди преш, тупа вівця!» Майже всі схильні приймати випади він, відразу починаючи думати: «Та як міг? Я не тупа! Ще й штовхнув нізащо! Я ж просто йшла! Я ж не винна! Чому це сталося саме зі мною? І починається внутрішній діалог, причому не найприємніший. Але розгорніть ситуацію у зворотний бік. Подумайте про те, що ця людина може бути просто невиправним хамом або психічно неврівноваженим. Існує ціла категорія персонажів, яким фізично необхідно сказати якусь гидоту, викликати хвилю негативних емоцій. Їм байдуже, кому грубити – і навіть привід не завжди потрібний. Або ж подивіться на це так – він поспішає, бо в лікарні вмирає близька людина чи горить будинок, а тут усі ці повільні люди плутаються під ногами, він у розпачі, його все дратує… Може, у подібній ситуації і ми поводилися б не краще? Загалом, подумавши про мотиви такої поведінки нашого образника, ми дійдемо висновку, що нашої провини в цьому немає – а від цієї думки образа ставати не такою образливою (вибачте за тавтологію).
Скажіть прямо, що вам неприємно. Часто люди дозволяють собі образливі висловлювання, тому що не усвідомлюють, що це зачіпає оточуючих. Подивіться у вічі опоненту і запитайте: «Ви точно хотіли сказати саме це?» Якщо людина починає виправдовуватися, значить, справді хотіла сказати одне, а «ляпнула» інше. Можна також помітити: Ви розумієте, що це дуже прикро? Такі фрази допомагають співрозмовникам стежити за язиком.
Віджартуйтеся. Серйозний пласт образливих слів приготували для нас домашні та колеги. Вони «хочуть якнайкраще», тому постійно тикають нас носом у найнеприємніші недоліки чи огріхи. Родичі сподіваються, що цим допомагають нам удосконалюватися, тому їм навряд чи вдасться довести, що результат виходить зворотний. Сперечатись і ображатися – марно, це лише розпалює атмосферу. Паруйте зауваження жартом. Наприклад, розсіяній людині постійно кажуть: «Ось ти розтяпа! Голову не забув? Ти вічно все втрачаєш! На це можна сказати: «Розсіяність – це така злодійська суперсила. Я можу завести тебе в ліс і втратити там назавжди!
Зробіть вигляд, що це вас взагалі не стосується або просто не реагуйте. Коли папараці ставлять зіркам неприємні запитання, ті мовчки проходять повз них або кажуть: «Без коментарів!» Справді, бувають такі дурні чи навіть зовсім абсурдні висловлювання, на які й відповісти нема чого. Почнеш виправдовуватися – ще гірше буде, почнеш обурюватися – звинуватить у нестриманості та скандальності. Тому на маячні заяви на вашу адресу часом краще просто промовчати. І пам’ятайте правило номер один – якщо хтось на вас озброївся, це не означає, що ви в цьому винні. Може, в людини в голові вовка.
Проаналізуйте фразу повністю, шукайте справжні мотиви. Дружина каже чоловікові: «Ти рідко буваєш удома, ми нікуди не ходимо… Може, давай розлучимося, і ти одружишся з роботою?» Стандартна реакція – виправдовуватися чи «наїжджати» на дружину: я геть для сім’ї намагаюся, а ти вдома сидиш, утриманка! Але яке справжнє посилання в цьому повідомленні? Може, краще запитати: Тобі не вистачає моєї уваги? Ти хочеш кудись сходити разом? Адже розмова, власне, почалася саме для того, щоб відвоювати частинку чоловіка у роботи – а фраза про розлучення з’явилася просто від смутку. Може, вам кажуть образливі слова, бо самі образили людину, навіть не помітивши цього?
Відбийте бажання розпускати язик. Це стосується насамперед друзів і родичів, які постійно поряд з нами і мають огидну звичку ганьбити близьких за сторонніх, дорікати на людях, робити соромні зауваження. Попередьте цю людину: «Коли ти будеш таке говорити, я сміятимусь безглуздим сміхом (одягати на голову пакет, танцювати кан-кан), щоб тобі стало так само соромно за мене, як мені за тебе». І виконуйте. Після кількох сеансів «терапії» пацієнт думатиме перед тим, як сказати щось образливе.
Захист від образливих слів у першу чергу у нашому сприйнятті. Якщо ми не дозволяємо їм досягти мети і заволодіти нашим серцем, якщо ми не реагуємо так, як від нас цього очікують, якщо ми шукаємо в образливих словах симптоми проблем, а не привід покричати, тоді вони не зможуть поранити ні нас, ні наших близьких.
