fbpx
Дозвілля
Як тільки зять почув, що ми зробили з квартирою чоловіка, геть втратив над собою контроль. Говорив не соромлячись все, що на душі у нього там було. Дивлюсь на доньку здивовано і бачу, що моя єдина дитина згодна зі своїм чоловіком. Більше того, заявила, що буде виділяти свою частку з моєї квартири, адже після того що ми зробили, іншого варіанту у неї немає

Квартирне питання завжди псує стосунки із ріднею, але коли в це питання всовують носа сторонні люди – тут уже все геть погано. Ось як мій зять – зовсім втратив контроль над собою, вирішив ділити мою ж квартиру, а дочка тепер проти мене!

Але почну з самого початку. У мене єдина дочка, я розлучилася з її батьком коли доньці було всього 3 роки. З житлом у мене проблем немає: була бабусина спадкова квартира, я її продала і з доплатою купила собі нову двушку, дуже простору. Загалом, було вже все – і дах над головою, і улюблена робота. Все, крім щастя в особистому житті.

Якось не щастило мені з чоловіками – ну хто мріє про те, щоб взяти в дружини жінку з дитиною? Та ніхто, але любові ж хотілося! Так, може десь я навіть переборщувати у відносинах: шукала супутника життя наполегливо, деяких приводила додому, навіть жила разом з одним 3 роки.

Збирала подруг, таких же одинаків, як і я, і бігом по ресторанах – знайомитися. Але все це було не серйозно. З одного боку мене можна засуджувати за такий спосіб життя, але хто знає, що таке самотність – мене зрозуміє.

Та не там шукала я щастя, де треба було: нарешті я познайомилася з майбутнім чоловіком, викликавши таксі, де він працював. Дуже галантний і веселий чоловік, люблю таких. Він дав мені візитку і понісся наш роман! А що: чоловік розлучений, є своя квартира, в таксі тільки підробляє, тому як на основній роботі з нього раніше вичитували аліменти, зараз вже ні – син подорослішав. Ми стали жити разом, а його квартиру поки здавали.

Моя дочка повернулася з навчання і вискочила заміж за свого однокласника – дуже вже особливого хлопця, мені він ніколи не інпонував. Але нічого не поробиш – у неї теж любов. Вони винайняли квартиру, а мій коханий зробив мені пропозицію. Розписалися тихо, по-домашньому, і моя дочка з зятем були на весіллі, все спочатку було мирно, хоч зять і поводився якось дивно, ніби в цирку на виставу дивився.

Аж ось, син мого чоловіка попросився у батькову квартиру квартиру: з матір’ю не знайшли спільної мови, жити не має де. Звичайно ж, його пустили. Коли в гості приїхали донька з зятем, ми їм розповіли про це, і перше що сказав зять, звернувшись до моєї дочки: «Я ж казав, що з цього почнеться?».

А потім почав мене моралізувати. Мовляв, спочатку мій чоловік віддав квартиру синові, тепер він пропишеться у мене, потім все зробить, щоб моя дочка залишилась без спадку. Він людей наскрізь бачить! Причому він все це говорив в третій особі про чоловіка, в його ж присутності.

Чоловік розгубився, а я попросила зятя прикрутити звук. Але він не вгамовувався, став говорити, що я усе життя своє була далекою від ідеалу, а на старість і зовсім пущу все за вітром.

Донька після всього заявила, що подає на розділ квартири. Для неї я тепер зовсім не мама. Мовляв, я могла б і про неї подумати, адже мій шлюб відсовує її у списку спаткоємців. Я аж підскочила від почутого. Який спадок? Мені сорок п’ять. Та я ще й сестричку їй подарувати можу, а вона вже про вінки для мене переймається.

Донечку свою я дуже люблю. Дуже. Розумію звідки вітер віє, але поки що вирішила взяти паузу у відносинах. Хай моя дитина прозріє з ким живе. А якщо ні? Що ж, син чоловіка кличе мене мамою і у нього прекрасна добра дружина. Не пропаду.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.