Як тільки я дізналася, що в квартирі Оксана поселила і свого Дениса, моє серце тьохнуло, і не дарма. Річ в тім, що дочка навіть не спитала нашого з батьком дозволу. А по-друге, цей хлопчина безробітний мрійник. Мало чого, затягне доню в боргову яму зі своїми вічними стартапами. І ви знаєте, моє чуття мене не підвело. У неділю Оксана приїхала додому вся в сльозах. Я не знаю, що тепер з цим всім робити.
— Мамо, я не знаю, як так вийшло, — схлипувала вона, сидячи на краю дивана і нервово смикаючи край скатертини. — Ми просто говорили про бюджет, а він… він так змінився на обличчі.
— Що він зробив? — я намагалася тримати себе в руках, хоча всередині все дрижало від обурення. — Він тебе зачепив?
— Він мене відштовхнув, мамо. Сильно.
— Як відштовхнув? — мій чоловік, Іван, аж почервонів від злості. — Ти зараз серйозно?
— Тату, не заводься, прошу. Він не хотів. Він сказав, що це рефлекс, що він просто махав руками, пояснюючи свою думку, а я підійшла надто близько…
— Рефлекс? — перепитала я, відчуваючи, як холоне всередині. — Випадково можна на ногу наступити в транспорті, а не штовхати дівчину.
— Він вибачився! Він плакав, мамо! Він казав, що сам себе не впізнає, що це через стрес, бо в нього проект горить, — почала виправдовувати його Оксана, і я зрозуміла, що ця розмова буде нестерпно важкою.
Як моя донька цього не бачить…
У мене з моїм чоловіком Іваном такого ніколи не було. Ми разом вже тридцять два роки, і хоч життя нас кололо, хоч бували скрутні часи, але щоб отак поводитися з жінкою, щоб проявити таке — ніколи. Для мого чоловіка це дикість.
Все життя в мене хороша інтуїція на людей. От бачу їх я, як рентген. І це доволі корисна здібність. Мені достатньо подивитися, як людина вітається, як дивиться в очі, і я вже знаю, чи є в неї камінь за пазухою.
Але, на жаль, це не передалося моїй доньці.
Моя Оксанка хороша дівчинка, розумниця, але єдине — довірлива дуже. Вона міряє всіх людей по собі, думає, що якщо вона не здатна на підлість, то й інші такі ж.
Із самого дитинства всім вірить, іноді навіть зовсім чужим людям. Пам’ятаю, як малою винесла з дому дорогі цукерки, бо якийсь хлопчик на вулиці сказав, що в нього хвора мама і їй треба солодкого. Потім виявилося, що він просто з’їв їх із друзями і сміявся з неї.
Час від часу з цього приводу в неї ставалися неприємності. То телефон у неї виманили, то гроші позичила колезі, яка потім звільнилася і зникла.
Але тепер, схоже, вона вскочила в найбільшу халепу.
Зараз вона працює в банку в Тернополі. Робота престижна, складна, вона там на хорошому рахунку.
Там ми маємо квартиру чоловікової матері, а самі живемо в селі за сорок кілометрів від міста. Тримаємо город, невелике господарство.
Спочатку ми здавали цю квартиру студентам і мали гарну надбавку до бюджету, але коли донька закінчила навчання і знайшла роботу, вирішили, що їй там буде краще. Зробили косметичний ремонт, купили техніку. Живи і будуй своє життя.
Вчилася Оксана на фінансиста, завжди була відмінницею. Звісно, не дуже мені подобається, що вона так багато працює і світу білого не бачить, та це не найгірше.
Найбільше мені не сподобалося, що ще півтора року тому познайомилася вона з одним хлопцем — Денисом.
Цей хлопець не подобався мені ні виглядом, ні своїми розмовами. Він називає себе криптоінвестором та трейдером. Гарні слова, а на ділі — цілими днями сидить удома перед монітором, дивиться якісь графіки і чекає манни небесної.
Я боялася, що Оксана стане для нього просто джерелом фінансування, і піде дорогою вічного спонсора для ледаря.
Але схоже це бентежило тільки мене, бо Оксана зразу ж, як почала зустрічатися з Денисом, без нашого відома поселила цього хлопчину в квартирі.
А він усім виглядом хоче показати, що обожнює мою доньку, але я думаю, що Денис просто хоче пожити за чужий рахунок, адже хлопець ніде офіційно не працює, стажу не має, і життя з такою наївною дівчиною, яка має власне житло і стабільну зарплату, йому тільки на руку.
Так і економніше, і зручніше, ще можна не переживати за вечерю, бо їсти буде що, донька приготує. Вона прибігає з роботи о сьомій вечора, втомлена, а він їй: Оксанко, зроби кави, я так втомився аналізувати ринок.
Чесно, не вірю я йому. В моїй родині теж ніхто йому не вірить. Навіть моя сестра, яка зазвичай усіх захищає, сказала: Цей Денис слизький, як вуж. Очі ховає, говорить загадками.
Цей хлопчина в основному, крім сидіння в інтернеті та походів у спортзал, нічим і не займається. По дому допомоги від нього нуль. Кран потік — він каже, що це не його профіль, треба викликати майстра. Лампочка перегоріла — він чекає, поки Оксана замінить.
А моя Оксана закохалася по вуха, що нічого окрім нього і не бачить. Вона каже, що ми старомодні, що зараз усі так працюють, що він ось-ось зірве куш і ми всі побачимо, який він геній.
Вони навіть обмінялися якимись дивними обручками, замовленими в інтернеті, хоч офіційної пропозиції не було.
Хоч я цього не схвалювала, але хто ж мене питає. Вона доросла, сама вирішує.
Зустрічалися вони так майже два роки, і ось недавно була в них величезна буря.
Донька посварилася зі своїм хлопцем Денисом. Причиною стали гроші. Виявилося, що він взяв її кредитну картку без дозволу, щоб вкластися в якусь нову сумнівну валюту, і все прогорів.
Оксана побачила повідомлення з банку і почала вимагати пояснень.
Під час бурі той випадково, чи ні, якось штовхнув мою Оксану, коли вона намагалася забрати в нього свій планшет, де були відкриті рахунки.
Зразу ж доця приїхала до нас в сльозах, про все розказувала. Вона була в істериці, казала, що не знає, як йому тепер вірити, що він її зрадив фінансово і фізично образив.
Ми її заспокоювали, поїли чаєм з м’ятою. Батько хотів їхати туди і розбиратися по-чоловічому, але Оксана не пустила. Сказала, що він і так нервовий.
А потім той Денис почав їй писати. Тисячі повідомлень. Він не вибачався за гроші, він казав, що це був ризик, який не виправдався, але наступного разу точно пощастить. А за те, що штовхнув, сказав: Пробач, я був у стані афекту через втрату грошей.
І донька знову з ним стала жити, каже не може його лишити, бо в них спільні мрії, і зараз йому важко як ніколи, бо він втратив велику суму. Вона вирішила його підтримати в біді.
Але після розмови з хлопцем я не побачила в ньому каяття. Коли я подзвонила йому, щоб спитати, як він збирається віддавати борг і чому дозволяє собі розпускати руки, він відповів нахабно:
— Валентино Петрівно, бізнес — це ризик. Оксана знала, на що йшла, коли дозволила мені керувати фінансами. А щодо штовханини — не треба перебільшувати, вона сама спіткнулася.
Денис сказав, що моя Оксана заслужила цей урок, бо не довіряла його стратегії і почала панікувати. Думаю, такий хлопець, як Денис, зможе і ще не раз потім таке схоже витворити, але як цього не допустити?
Як відкрити очі доньці на її обранця? Чи краще не лізти в її життя?
Ситуація стає дедалі тривожнішою. Нещодавно я дізналася від знайомої, яка живе в тому ж будинку, що до них часто приходять якісь дивні люди. Можливо, він винен гроші не тільки Оксані, а й іншим.
Я боюся, що одного дня до них прийдуть колектори, або він втягне її в щось чорне. А вона ж працює в банку, їй потрібна бездоганна репутація. Якщо дізнаються, з ким вона живе і які в нього проблеми, її можуть звільнити.
Минулого тижня ми з батьком поїхали до них, нібито привезти картоплю і консервацію. Зайшли в квартиру і жахнулися. У передпокої дим, хоча ми просили не “палити” в квартирі. Шпалери в одному місці відідрані — видно, щось летіло в стіну.
Денис зустрів нас у спідньому і розтягнутій майці, навіть не посоромився.
— О, приїхали, — буркнув він. — Картоплю на балкон киньте.
Іван ледве стримався. Він мовчки заніс мішок, подивився на Дениса важким поглядом і сказав:
— Ти б хоч вдягнувся при тещі, бізнесмен.
Денис лише хмикнув і пішов у кімнату. Оксана бігала навколо нас, намагалася згладити кути, накривала на стіл. Я бачила, яка вона змарніла. Синці під очима, руки тремтять. Вона постійно оглядалася на двері кімнати, де сидів Денис.
— Доню, як ти? — запитала я тихо, поки ми були на кухні.
— Все нормально, мамо. Просто багато роботи, — відповіла вона завченою фразою.
— Ти ж розумієш, що він тебе використовує? Він програв твої гроші, він тебе штовхнув. Що далі?
— Мамо, він обіцяв, що влаштується на роботу. На звичайну роботу. Йому просто треба час, щоб змиритися з тим, що його ідея провалилася. Я не можу його кинути зараз, це буде зрада.
Зрада… Вона думає, що рятує його, а насправді вона топить себе.
Я дивлюся на неї і бачу ту маленьку дівчинку, яка віддавала свої цукерки шахраям. Тільки тепер ціна її наївності — не цукерки, а її життя, її молодість і її безпека.
Вчора вона дзвонила, голос був веселіший. Сказала, що Денис подарував їй квіти. Одну троянду. І вона така щаслива через цю одну квітку, ніби він подарував їй цілий світ. А я думаю: за чиї гроші куплена ця квітка? Знову за її ж? Чи, може, він щось продав із дому?
Я перевірила свої шухляди, коли повернулася додому — наче все на місці. Але тривога не полишає мене ні на хвилину.
Мій чоловік каже, що треба діяти радикально. Забрати ключі, змінити замки і виставити його речі за поріг. Сказати Оксані: або ти повертаєшся додому, або живеш із ним деінде, але не в нашій квартирі.
Але я боюся. Боюся, що вона вибере його. Що вона піде за ним на орендовану квартиру, в якісь нетрі, і тоді ми взагалі втратимо з нею зв’язок. Він же тільки цього і чекає, щоб ізолювати її від нас. Він вже налаштовує її проти нас, каже, що ми не бажаємо їм щастя, що ми заздримо їхній сучасній любові.
Я не знаю, де межа між батьківською турботою і контролем. Я не хочу бути тією тещею з анекдотів, яка пхає носа в усе. Але я й не можу спокійно спати, знаючи, що моя дитина живе з людиною, яка здатна підняти на неї руку і обібрати до нитки.
Можливо, є якийсь хитрий спосіб? Може, якось підлаштувати так, щоб вона сама побачила його справжнє обличчя? Але ж вона вже бачила! Бачила борги, бачила агресію. І все одно пробачила. Що ще має статися, щоб вона прозріла?
Я звертаюся до вас, люди. Може, хтось мав такий досвід? Як ви рятували своїх дітей від таких токсичних стосунків? Чи варто мені ініціювати розмову з ним без неї? Погрожувати йому поліцією? Чи це тільки розлютить його і він зірветься на Оксані?
Мені так страшно, що одного разу телефонний дзвінок принесе мені звістку, яку я не зможу пережити. Я просто хочу, щоб моя донечка була щасливою.
Як ви думаєте, чи є надія, що такий чоловік зміниться, чи це на все життя? І як мені, матері, вчинити правильно, щоб не нашкодити ще більше?
