Переночували. Грілися по хатах. Особливо тих, що покинуті. Та і у людей заходили спати. Заборонили закривати двері. Де не сховали – позабирали телефони.
Шастали по погребам. Закатка наша їм подобається. Хотіли купувати самогон. Ніхто не продавав.
Але прошманали і десь знайшли. Втіхушу від офіцерні пили.
Офіцерня пила втіхушу від байцов.
Вдень приїхав крашений Камаз. Гумконвой значть. Приїхало ростелебачення.
Щоб зняти картинку: як заботяться о братьях добриє рускіє. Стали зазивать людей: ідіть, братья, ми вам подаркі прівєзлі. путін заботітся о вас.
Молодих в селі ховають, особливо дівчат: від гріха. А старі дядьки виглядували із-за воріт і плювалися. Вобщєм, ніхто не йде.
Вони уже і під колишню сільраду підігнали, на порозі поставили там мішки і ящики. І від’їхали. Типу здалеку знімать, як хохлu побіжать брати халяву.
А воно і правда: усі в селі патріоти.
Але ж халява! Як українцю мимо халяви пройти?
І ось іде якась тітка до сільради нишком. А її сусідка окликає:
– Ти сусідонько пішла б сповідалась, а потім вже до чортів ішла по сахар.
– Та я ні, я… ви шо. Та я ні вжисть. У мене сахар є. – і шаснула назад.
Отак, люди, в окремому селі патріотизм переміг совок. Непереможне бажання халяви задушили в нас орки.
Тепер на зйомку телебаченню треба із своїми бомжами їздити.
З цієї нації шось вийде.
Люблю вас, українці!
У це село треба екскурсії возити.
Назва екскурсії: “Село, де вмер совок і постала НЕПЕРЕМОЖНА Україна!”
P.S. З того села мій друг. Воює під Харковом. Захєрачив танка.
Автор Віктор Бобиренко.