Як мені забути своє кохання? Іван з’явився в моєму житті, коли я вже майже десять років була у розлученні.
Іван з’явився в моєму житті, коли я вже майже десять років була у розлученні і в мене майже доросла дочка.
За цей час були знайомства та швидкоплинні зустрічі, але серйозних стосунків я не хотіла, боялася помилитися, як вийшло з колишнім чоловіком, якого я дуже любила. Так було доти, поки Іван не почав проводити час зі мною і я зрозуміла, що теж закохалася. Він симпатичний, серйозний, із почуттям гумору, до того ж мій колега, з одним лише недоліком – він одружений.
Іван ставав все наполегливішим, і я знала, що довго не зможу чинити опір, хотілося забути про його родину, обійняти і більше ніколи не відпускати. Вже й колеги почали шепотітися за моєю спиною, але я не звертала уваги, доки одна зі співробітниць сказала, що треба поговорити.
Коли в обідню перерву ми пили з нею каву, вона сказала: «Івана дружина, моя подруга і я тебе прошу, не лізь у його сім’ю, не руйнуй. Вони мають двох дітей, яких він дуже любить».
Я мало не згоріла від сорому, сказала, що в нас нічого не було, і не може бути. Вона не повірила, але промовчала.
Додому я прийшла вся розбита, а тут ще проблеми із шістнадцятирічної донькою, перехідний вік, дивні компанії. Мама почала дорікати, що я не займаюся вихованням доньки і нічого не бачу крім свого кохання.
Для мене стала несподіванкою така заява, я спитала маму, звідки у неї такі відомості, на що вона відповіла: «я ж не сліпа». Я розуміла, що не може бути серйозних стосунків, він не піде з сім’ї і тоді я прийняла рішення звільнитися.
Було шкода розлучатися з колективом, з роботою, яку я знала, але коли сказала про це, побачила, що всі навіть якось зраділи, що я йду і проблема вирішиться сама собою. Іван постійно дзвонив, пропонував повернутися, казав, що це не вихід, тікати від нього, але я поки що стійко тримаюся.
Вже знайшла роботу, почала трохи відволікатися, чи надовго, не знаю.
