fbpx
Події
Я вже кілька років працюю в рекламі і заміжня. Мій свекор, сидячи за моїм столом і наминаючи мої бутерброди, раптом вирішив мені дати урок. Розмову він почав з фрази: «Я буду з тобою сваритися через вашу останню рекламну кампанію. Ось поясни мені». Зі мною що? Сваритися? Єдина людина, яка може зі мною сваритися через мою роботу, — це той, хто платить мені гроші

Історія однієї дівчинки, яка одного разу дозволила собі не виправдовуватися.

— Черненко! Олено, чекаю на пояснення!

Я стою, опустивши голову, але не тому, що відчуваю себе винуватою, а тому, що боюся, що пухкі пальці Степаниди Іванівни, моєї першої вчительки, якими вона розмахує переді мною, ось-ось торкнуться мого обличчя. І я не розумію, якого пояснення вона від мене очікує. Що я маю їй пояснити, що мені, 7-річній, здається, що перила ідеально створені для того, щоб ними з’їжджати вниз? Що це весело і трохи хвилююче?

Я намагаюся виправдатися, але сама собі не вірю.

— Тобі не соромно? — запитує вона.

А мені справді не соромно, але я киваю головою і заливаюся сльозами. І не від сорому, а від безсилля перед великою і грізною тіткою, наділеною владою вимагати від мене пояснень.

Шкільна лінійка. Я стою перед усіма, і мене вичитує завуч.

— Тобі є що сказати в своє виправдання?

А що сказати? Що я люблю читати книги, розповідати історії, танцювати, люблю море і океан? І зовсім не люблю забіяку Владика з «неблагополучної сім’ї», з яким я чомусь повинна робити уроки, тому що він відстає? І що я спокійно після школи йшла додому до своїх книжок, а Влад — був заклопотаний своїми справами бешкетника і ми були надзвичайно цим задоволені, поки нас не видав головний ябедник школи?
Але мені потрібно якось виправдатися, що мені нецікаво з Владом, а Владові нецікаво зі мною і нам краще бути окремо. Що Владові начхати на літературу, але він вміє влучати в ціль з 5 метрів. Але я мовчу, і Влад мовчить. Це робить нас союзниками, і так зароджується велика дружба. Дивно, що я знаходжу в собі сили не опускати голову і «зухвало» дивитися завучу прямо в очі.

Одного чудового зимового дня я стояла біля свого під’їзду і милувалася на пластівці снігу, схожі на пір’я білих птахів, немов хтось на небі вибивав гігантську подушку і вона порвалась. Я їла морозиво. Пломбір. І світ був сповнений світла і тепла. Сусідка, вигулювала своїх онуків, зміряла мене очима і сказала: — Як ти можеш з такими щоками їсти морозиво? Щоки зі спини видно!

І у мене в голові промайнула купа слів в своє виправдання: що у мене зріст 170 см, а важу я всього 50 кг, що в мені химерний коктейль з азіатського і козацького роду і мій тато теж круглолиций, хоч і худий. Але замість цього я «зухвало» глянула на неї і порадила тітці, що хай краще дивиться за собою і своїми шмаркатими онуками. Розвернулася і пішла додому. Почувши в спину:

— От я матусі твоїй це розкажу, вона тебе навчить, як з дорослими розмовляти!

Я вже кілька років працюю в рекламі і заміжня. Мій свекор, сидячи за моїм столом і наминаючи мої бутерброди, раптом вирішив мені дати урок. Розмову він почав з фрази: «Я буду з тобою сваритися через вашу останню рекламну кампанію. Ось поясни мені». Зі мною що? Сваритися? Єдина людина, яка може зі мною сваритися через мою роботу, — це той, хто платить мені гроші. Все. Я пропоную свекрові ще бутербродів. Але не допомагає. І я більше ніколи не запрошую його в гості.

Вам завжди доведеться виправдовуватися. За те, що ви живете якось не так, за те, що радієте якось не так, за те, що любите якось не так. Але тільки в тому випадку, якщо ви самі вважаєте, що це якось «не так» і вам потрібно за це виправдовуватися.

Коли хтось вимагає від вас виправдань, це означає, що хтось великий, а ви маленький. І коли ви реально маленький — вам буде дуже складно протистояти. У вас тоді немає сил, немає можливостей, досвіду та ресурсів для цього. Коли ти великий і ресурсний, ти маєш право поступати так, як ти вважаєш за потрібне в даній ситуації. І тобі не повинно бути за це соромно. Ти маєш право не ставати маленьким тільки для того, щоб хтось відчув себе великим. Хто хоче бути ображеним — знайде можливість образитися. Хто хоче вирости за ваш рахунок — завжди знайде за що вас «принизити».

Якщо я справді винна і наробила купу помилок, я говорю: «Вибачте. Що я можу зробити, щоб компенсувати завдані мною незручності?»

Якщо я не винна і нічого поганого не зробила, але від цього залежить моє благополуччя, я не брешу і не виправдовуюся, я говорю: «Давайте обговоримо ситуацію, що склалася і спробуємо знайти компроміс».

Якщо від мене чекають виправдань, для того, щоб підтвердити свій авторитет, то я… нічого не скажу. Це не моя війна. І я можу не продовжувати боротьбу.

І взагалі беріть приклад з моєї мами. Коли їй говорили, яка у неї невихована дитина, вона відповідала: «А нам вона подобається, ми нею пишаємося, у неї все дуже добре виходить, головне, щоб вона була щасливою».

Навчіться говорити собі в будь-якій ситуації: «А я собі подобаюся, у мене все добре виходить, я собою пишаюся, і для мене найважливіше, щоб я була щасливою»!

Фото ілюстративне.