Але про все по порядку.
Мій син одружився вже досить-таки пізно – майже в 40 років. Його обраниця молодша за нього на дванадцять років. Як я не намагалася переконати його не пов’язувати з нею своє життя, він не слухав мене. Мої знайомі і подруги говорили, що вона дівчина непевна. Зустрічалася з багатьма хлопцями та чоловіками нашого міста. Тому я не дуже рада була такій невістці. Але син ошелешив мене новиною про те, що він скоро стане батьком, і ми швиденько організували весілля.
Живемо ми не погано. З невісткою воліємо дотримуватися нейтралітету. Але іноді доводиться ставити її на місце. З появою онука вона намагалася залишати його на мене і йти «погуляти», але я відразу поставила її на місце. Я спокійно, але твердо пояснила їй, що це її дитина і я можу зрідка допомогти, але не брати на себе обов’язки з виховання. Тільки от іноді сусіди питали мене, чи впевнена я, що батьком цьому хлопчику доводиться саме мій син?
Коли хлопчикові виповнилося три роки, ми помітили, що він зовсім не схожий на свого батька. Але діти вони часто схожі самі на себе. Я не накручувала себе, але невпевненість оселилася глибоко в мені.
Днями йому виповнилося чотири роки. І під час застілля невістка натякнула на те, щоб я свою квартиру переписала на нього як на єдиного внука. Я жартома сказала, що відразу після офіційного підтвердження батьківства. Як тільки документ буде готовий, що він син мого сина, я відразу складаю заповіт на нього.
Ой, що тут почалося! Невістка звинувачувала мене у всіх гріхах світу. Було сказано, що мені треба самій перевіритися і ще багато «приємних» слів. Син з докором подивився на мене і забрав свою дружину.
Ну, скажіть мені, що я такого сказала? Цілком нормальна вимога чи ні? Чому вона так відреагувала? Адже якби їй не було чого приховувати, то вона просто погодилася б. Хіба не так?
На наступний день зі мною не розмовляли ні син, ні невістка. Під час вечері я намагалася з ними заговорити, але вони мені відповіли, раз я страждаю мабуть якимись старечими болячками, то їм краще з’їхати і жити окремо. Тільки куди вони поїдуть? На орендовану квартиру? Зрозуміло, що це безпідставні балачки, але мені стало неприємно. Чи то невістка так поводиться через образу, чи то їй є що приховувати.
Тепер думка про те, що онук мені не рідний, не дає мені спати по ночах. Уже була ідея самої взяти волосок сина і внука і віднести в лабораторію. Але це дорого і по правді кажучи результату я боюся. Ось як тепер з цим жити? Як дивлячись на онука не ставити запитання про спорідненість? Дайте пораду як трактувати таку поведінку невістки?
Фото – ілюстративне.
