fbpx

Я відкрила додаток. Там, звичайно, діалог був повністю знищений. Залізла в додаток банку. Тут він нічого корегувати не додумався. Мовчки показала йому зарахування зарплати і регулярні перекази Тамарі Вікторівні К.

Був чоловік, який, здавалося б, любив нас безмежно. Але був… Тому що, виявилося, що не тільки нас він любив, а й іншу жінку і їх спільного сина Олексія.

За 15 років у нас були злети і, навіть, розставання. Ми багато зробили помилок. Наші діалоги були побудовані приблизно так:

— Знову без роботи? Третю за пів року втратив. Ти гроші збираєшся заробляти, чи тільки я цю сім’ю годую?

— Ти ж знаєш, я намагаюся. Повільно, але вірно йду до своєї мети.

Досі йде.

— Що за «панянка» тобі пише?

— Колега з відділу продажів.

— Чому ти колезі розповідаєш про своє минуле?

— Просто, ми спілкуємося про роботу і про життя іноді, вона про свою розповіла, я про свою.

Потім настав декрет і поява дитини. У декреті я підробляла непогано. Накопичила грошей, як віддала доньку в садок, відкрила свій бізнес.

І саме в той період, судячи за віком сина чоловіка, а може і раніше, у нього з’явилася інша.

Дізналася абсолютно випадково. Вони додумалися з коханкою зайти в одну з моїх кав’ярень (зараз їх три). З ними був хлопчик трьох років з точно такими ж очима, як у чоловіка і нашої дочки.

Вночі залізла в його телефон, знайшла переписку з цією дівчиною. Там були приблизно такі діалоги:

— Ти залишишся сьогодні з ночівлею?

— Не можу, я недавно вже «їздив на риболовлю», почне щось підозрювати.

— Олексійко в садку примудрився куртку порвати. Чи зможеш перерахувати гроші, замовлю нову?

—Так звичайно. Як він, заснув? Нежиті більше немає?

— У середу можеш забрати його з садка.

— Ок. Посидимо в кафе як зазвичай?

— Так, коханий, давайте посидимо.

Читала і намагалася не заплакати в голос, так як чоловік спав під боком.

Три дні по тому, залишивши дочку ночувати у своїх батьків на вихідних, сіла з чоловіком і сказала все безпосередньо. Діалог тривав довго, він все заперечував.

Передчуваючи чергову виставу, яких я вже давно не бачила, я сказала:

— Давай показуй.

Ніколи не бачила, щоб з такою швидкістю видаляли повідомлення. Забарившись на 10 секунд, він гордо простягнув мені телефон:

— На, залазь в будь-який додаток, якщо потрібен пароль, скажи.

Я відкрила додаток. Там, звичайно, діалог був повністю знищений. Залізла в додаток банку. Тут він нічого корегувати не додумався. Мовчки показала йому зарахування зарплати і регулярні перекази Тамарі Вікторівні К.

— Оксан, так це по роботі. Ми трохи по сірому працюємо, мені нібито нараховують більше зарплати, але я перекладаю частину назад колезі, а з них ми там в чорну деякий товар купуємо і продаємо.

Я мовчки показала йому скріншоти листування на своєму телефоні, вибравши найцікавіші.

— Оксан, ну давай спробуємо все обговорити. Так, я не правий. Всі помиляються, та й ти свого часу наробила помилок. Хоч і не зраджувала, але і дружиною мені толком не була. Співмешканкою лиш. Так, у нас дитина тоді лиш з’явилась, але це не виправдання тому, що ти тоді мені часу не приділяла. Все дитину на руках носила, все на якісь недуги не існуючі мені вказувала. Ночами, навіть поспати не давала спокійно все з малою яка чомусь у тебе плакала завжди, по дому ходила. От я й знайшов ту, яка могла мене любити, доки дружина з дитиною бавиться.

Я так і сіла. Він серйозно? Тобто те що мале дитя пхинькає, я винна? Що дитину потрібно заколисати теж моя винна.

Тієї неділі він пішов назавжди, хоч і не бажав. Ще з рік бігав за мною і просив повернутись, але коли побачив мене з майбутнім чоловіком, все ж заспокоївся. Дзвонив потім кілька разів гроші позичити, але я викрислила його зі свого життя назавжди.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page