fbpx
Дозвілля
Я тут же зателефонувала внучці, але замість звичайного життєрадісного “привіт”, почула схлипування і невиразне бурмотіння про те, що зателефонує потім. Недовго думаючи, я помчала до онуки, щоб дізнатися, в чому річ

Нашій онучці, Даринці вже чотирнадцять років. Звичайно, потреб у такому віці, хоч греблю гати, і одягтися хочеться пристойно, і з телефоном не останньої марки ходити, і ноутбук, і планшет, — все потрібно. Ми з чоловіком з розумінням ставимося до цього, і намагаємось викроювати з наших невеликих доходів якнайбільше, щоб онука могла щось собі дозволити. Даша ніколи в нас не просила гроші, даремно їх не витрачала, але оскільки батьки кишеньковими грошима не балували, то основна надія у Даші була на наші подарунки.

Коли онука озвучила свою мрію про сучасний ноутбук, ми в міру сил підключилися до цієї ідеї і почали з Нового року «робити внески». То заохочували Дашу за хороші оцінки, то 8 Березня наспіло, то навчальний рік на «відмінно» закінчила – з кожною подією онука наближалася до заповітної мети. Звичайно, ми приблизно знали, скільки вона вже накопичила, свати теж щось додавали їй в скриньку, і до чергового Нового року ми вирішили зробити Даші сюрприз. Спочатку ми дізналися вартість нового гаджета. А чоловік ще попросив на роботі одного з програмістів, щоб допоміг з покупкою та підбором подарунку.

В останніх числах жовтня знайомий програміст зателефонував, і сказав, що своїми каналами замовив Даші чудовий ноутбук, ще й з солідною знижкою.

Я тут же зателефонувала внучці, але замість звичайного життєрадісного “привіт”, почула схлипування і невиразне бурмотіння про те, що зателефонує потім. Недовго думаючи, я помчала до онуки, щоб дізнатися, в чому річ.

Двері відчинила невістка. Судячи з її вигляду, вона мені зовсім не зраділа. Невістка не працювала вже років з десять, вирішивши, що дружина має займатися домашнім господарством, а забезпечення сім’ї – справа чоловіка. Я не втручалася в їхню «договореність» із сином. Син працював на основній роботі, брав підробіток, не скаржився, і якось вони кінці з кінцями зводили. Але після того, як вирішили взяти кредит на покупку нової квартири, ці кінці зводитись перестали. Вони жили у вічних боргах, але невістка навіть не думала підбирати собі роботу, або зайнятися чимось вдома. Вона, як і раніше прала, готувала, прибирала, і більше не збиралася розширювати коло своїх обов’язків.

Зайшовши до квартири, я запитала її:

— А що з Дашею, не могла її заспокоїти по телефону?

— Ноутбук вона до Нового року купити хотіла, от і плаче, неприємність вселенського масштабу у неї там!

— Стривай, Іро, ми ж їй дарували гроші на ноутбук, дід уже домовився зі спеціалістом, завтра цей ноутбук приїжджає, а різницю ми доплатимо. З чого вона взяла, що до Нового року не отримає його?

Невістка невиразно хмикнула, і побігла на кухню, а я пройшла до дитячої кімнати. Внучка справді плакала і не одразу вдалося добитися від неї, що ж сталося. Зрештою, вона мені мовчки показала порожню скриньку для грошей. Я спочатку не могла збагнути, чому вона мені демонструє скриньку, а потім Даша тихо сказала:

– Мама всі гроші узяла…

— Але ж це твої гроші, як вона могла їх так просто узяти?!

— Мама так не вважає, каже, що зараз важко з фінансами, а замість ноутбука треба всім нормально зустріти Новий рік із скромнішими подарунками. Там якраз вистачить на те, щоб придбати кожному щось, а не одній мені.

До мене, нарешті дійшло, що невістка просто забрала мрію своєї дочки, тому що не було на що організувати свято.

Наша розмова з невісткою швидко перейшла на підвищені тони. Після мого питання, коли вона збирається повернути Даші гроші, я почула:

– Що означає повернути? Я що, у банку кредит узяла? Мало що вона собі там надумала купувати?

— А тебе не бентежить, що ці гроші дарували їй ми та твої батьки, яке ти до них маєш відношення?

– Найпряміше! Я її мама, і можу приймати рішення, як бути з її подарунками.

— Може ти б спробувала сама, заробляти! Де ж сором?

— Нема чого командувати в моєму домі!

— Ти на цей будинок ні копійки не заробила, наш син працює, а ти не справляєшся навіть з домашньою роботою! Поверни гроші Даші!

– І не подумаю! Ідіть до свого чоловіка, ним і командуйте!

Діалог у такому тоні тривав ще кілька хвилин, я розуміла, що нічого тут не доведу, і вирішила піти, щоб потім вирішити питання із сином.

Яке ж було моє здивування, коли син підтримав свою дружину і попросив не створювати зайвих непорозумінь!

Їм обом було все одно на те, що їхня дочка старалася цілий рік, щоб зібрати гроші на потрібний їй у навчанні ноутбук, і просто вирішили святкове фінансування за рахунок цього!

Поговорила зі своїм чоловіком, він був обурений до краю та запропонував взяти кредит, але подарунок онучці купити. Щиро кажучи, у мене теж була така думка, але я від неї відмовилася, думаю, що новенький ноутбук може від онуки перекочувати в ломбард, щоб заткнути чергову фінансову дірку.

Ситуація зайшла в глухий кут, а найбільше мені шкода Дашу, яка так надіялась, а рідна мама вчинила ось так. І хочеться дитині допомогти, а як не знаю.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.