Я не знаю, кого я з них кохаю. Може це в мене до друга почуття жалості, а чи не закоханість? І покинути свого чоловіка я не можу. Все-таки я його люблю. Але здається мені чи так і є, що я люблю й друга. Не уявляю, як йому відмовити у його складний життєвий період.

Люблю двох чоловіків

У мене з’явився коханий чоловік наприкінці 2022 року. Він повністю на мій смак. Взаємини у нас серйозні, але не легкі. Велика відстань тому, що він ув’язнений (з однієї з країн ЄС). Але він скоро вийде (через 1-3 роки). Йому дозволено телефон, інтернет, зустрічі. Він мені фінансово допомагає. Я його любила та люблю.

У нас різниця у віці. Він навіть пропонував розписатись, але потім ми відмовилися розписати. Тобто, за фактом я його вважала все рівно своїм чоловіком, а він мене своєю дружиною.

Але на початку весни 2022 року я по роботі зіткнулася із чоловіком. Ми почали багато спілкуватися та дружити. Я його вважала своїм другом, і він нічого більше не виявляв. Він знав, що я маю чоловіка.

Нещодавно з ним трапився трагічний випадок. Він мив вікно, вода розлилася і він випав із 7 поверху. Лежав у лікарні непритомний. Лікарі говорили, що жити йому лишилося кілька днів. Мені тоді лізли думки в голову, що мені його не вистачає більше, ніж друга. Але я думала, що це на тлі шоку таке на думку спало.

І ось сталося диво. Він отямився повністю і він тепер пропонує з ним зустрічатись. І я не знаю, що робити. І відмовити йому не можу, шкода його. Але бувають думки, що він мені симпатичний як чоловік. Але я люблю свого чоловіка і не хочу його втрачати. Але й до цього в мене почуття чи що? Як мені бути? Що мені робити?

Мені 32 роки, ув’язненому чоловікові 55 років. Моєму другу 22 роки. Перший чоловік раніше ніколи не був одружений. Лише у молодості, коли він служив ще в армії, мав стосунки серйозні. Але дівчина потім його у день весілля покинула. Тому в нього стосунки взагалі не складалися. А потім він у в’язницю взагалі потрапив.

А в моєму житті мої перші серйозні стосунки закінчилися тим самим, що й у нього. Я зустрічалася із хлопцем 3 роки. Але він мене покинув у день весілля (нас не встигли розписати). Ні він, ні я  дітей не маємо. Мій друг, якому 22 роки, ніколи не був одружений та дітей не має.

Я не знаю, кого я з них кохаю. Може це в мене до друга почуття жалості, а чи не закоханість?

І покинути свого чоловіка я не можу. Все-таки я його люблю. Але здається мені чи так і є, що я люблю й друга. Не уявляю, як йому відмовити у його складний життєвий період.

Я не знаю що мені робити. Я хотіла б обох вибрати, але так само не можна.