З Романом ми познайомилися в одному кафе. Я прийшла на обід, він сидів збоку. Підійшов до мене та запитав чи можна до мене підсісти. Я дала згоду, а чому ні? У мене нікого не було, а він був приємний на вигляд та мав добрий погляд. Ми обмінялися контактами, і згодом ще раз зустрілися. З цього почалася наша любовна історія.
Потім я дізналася, що він має жінку. Дружина не дає йому дозвіл на розлучення, а ще вони мають сина, якому 11 років. Якщо чесно, я не знала, як реагувати. Звісно, мені це не сподобалося, викликало певні підозри, але я повірила йому. Він дав обіцянку, що вони скоро розлучаться. Згодом так і сталося. Щастя не було меж. Тепер він тільки мій.
Але далі з’явилася нова перепона. Чесно кажучи, я не хотіла, щоб його син приходив до нас в гості. Він же ж не маленький, буде розповідати своїй матері, що у нас відбувається в будинку. Я вирішила поговорити з Романом, щоб він зустрічався зі своїм сином десь інде. Він, як не дивно погодився.
Далі, до мене дійшла інформація, скільки мій чоловік виплачує аліментів своїй дитині і його матері. Це мене вразило. Рома ж і так залишив їм машину, трикімнатну квартиру. Навіщо таку велику суму виплачувати? Я так йому і сказала, що не хочу, аби він платив аж так багато. Він спершу проти був, але все ж “моя” взяла гору. Рома знайшов іншу роботу, де платили скромніше і відповідно аліменти зменшилися. Це мене потішило, бо більше грошей залишилося для нашої сім’ї.
Пройшов час і у нас з’явилася донька. У мене з’явилися багато клопотів. Для наших стосунків з чоловіком майже не вистачало часу. Та й він постійно був на роботі, навіть не допомагав мені з малою.
Коли дитині виповнилось три рочки, я випадково побачила в його телефоні повідомлення від незнайомки. Як з’ясувалося, вони вже півтора року були разом. Тепер зрозуміло, чому його так часто не було вдома.
Звісно, ми розлучились і я подала на аліменти. Так, я їх отримую, але вони смішні, адже чоловік виплачує ще й першій дружині кошти, та й у новій родині у нього дитина. А ще, навчений мною він знову змінив роботу.
Я кручусь, мов білка в колесі. Працюю на двох роботах, аби забезпечити себе і дитину. Часто плачу, від жалю до себе. Я ж його так кохала, чому він так зі мною? За що доля мене так карає? За кохання? За прагнення створити свою сім’ю?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
