Багато років тому, коли я працював волонтером переливання крові в лікарні, я познайомився з маленькою трирічною дівчинкою, яка лікувалася від однієї нелегкої недуги.
Дівчинці була дуже потрібна кров від її п’ятирічного брата, який дивом пережив ту саму недугу. У хлопчика виробилися антитіла, необхідні для боротьби з недугою, і він був єдиною надією для своєї сестрички.
Лікарка пояснила молодшому братові ситуацію і запитала, чи готовий хлопчик стати донором для своєї сестри. Я бачив, як він вагався лише якусь мить, перш ніж глибоко вдихнув і сказав: “Так, я зроблю це, якщо це врятує мою сестру”.
Під час переливання він ліг у ліжко поруч із сестрою і посміхався, бачачи, як колір її щік знову наповнюється рум’янцем. Потім його обличчя зблідло, а посмішка зникла. Нарешті він подивився на медсестру, яка була поруч, і тремтячим голосом запитав:
“Скажіть, скільки мені залишилося жити?” І тільки тепер медсестра зрозуміла причину хвилювання: хлопчик подумав, що разом з переливанням він передає сестрі і своє життя.
Благородний вчинок братика, який готовий був ціною життя врятувати сестричку, розчулив усіх. Це справжній урок дарування.