Вже місяць як над Україною затягнулися чорні хмари. На жаль, від диму та людської тривоги! Російська ненависть безмірна! Лишає за собою спустошені і вигорілі цілі села. Що там села? З Харковом та Маріуполем поступили не інакше, там розміри і населення далеко не сільські!
Минув лише місяць! Та час для нас всіх зупинився і здається, що всі ми пережили, точно, хоч одне століття! Ріки крові течуть і гине мирний люд з діточками. Осатанілий загарбник нищить все що бачить, гарні українські міста та квітучі села перетворюються в одну суцільну руїну. А люди зробились як тіні! Від болю та розпачу! Кожен оплакує сьогодення!
Не можна спокійно дивитись на те що відбувається в нашій Батьківщині! Катівню створили в захоплених містах. Не дозволяють людям привезти навіть простої води і ліків. Про продукти вже мовчу! Не дають вивезти людей, зелені коридори весь час обстрілюють, свідомо вбивають і як навіжені радіють. А чого радіти? Несвідомі і нерозумні! Захланність ваша і навіть не звірська жорстокість (швидше всього вона диявольська) повернеться звідки вийшла.
На жаль, безтолоч про наслідки не думає,коли на себе приміряє роль Бога. Тріумфує! Саме тріумфує масовому вбивству беззахисних, населенню без зброї. Воїнів запекло бояться! Бо вони в нас, як супермени! Підготовлені, укомплектовані ,сильні та відважні! Боронять свою землю та народ, з надзвичайним бойовим духом. Розбивають ворога вщент. Тому загарбницька орда відіграється на беззахисних та дітях. Хіба ж це армія? Підлі терористи! Створюють геноцид, сусіднього народу. Варвари, з рук нічого не зійде, все в подвійній точності повернеться до вас!
Минув лише місяць. Навіть повірити не можна, що в такий невеликий період, вмістилося все те що ми відчули та пережили, багато хто ще й побачив. Минула ціла історія! Від якої виплакали вже всі сльози. Буває при щирій молитві вони котяться, немов з якогось схованого джерела бризкають. Біль з розчаруванням переплітаються у віру та силу. Буває й навпаки!
Є й такі, що вірять у Перемогу з першого дня і зовсім не сумніваються. І правильно! Не може правда пропасти, не керуватиме кривда світом! Сильні духом не піддаються негативу! Вони сліпо вірять, роблять корисну справу для країни, яка в них виходить найкраще і чекають тої чудової новини! Стараються поділитись своїм позитивом з тими, хто вже зневірився, підтягують їх занепалий дух! Не дають впасти від безсилля і тягару війни, тягнуть на собі, як Симеон хрест Ісуса Христа.
І, справді, наша Україна така ж побита і пошарпана. Така ж обезсиленна йде зі своїм хрестом, але з піднятою головою і піднесеними очима до неба. Йде на свою Голгофу і саме там здобуде Перемогу над злом. Не скориться! Саме там вона воскресне! І з новими силами вступить в нове життя!
Галина Мазурик
