Я працюю головним бухгалтером в будівельній фірмі. Звичайно, ніколи немає часу, постійно ці звіти, планерки, пошук грошей для вирішення негараздів на фірмі. Але, не дивлячись на це, я завжди знаходила час, щоб поїхати до свого коханого чоловіка. Зустрічалися ми два рази в тиждень, а то і один раз. Він завжди був з квітами, в гарному костюмі, дорогий одеколон. У ньому було все те, що мені подобалося в чоловікові. Ми знімали квартиру, тому що в його квартирі дружина з якою він у процесі розлучення і мала дитина. Я спочатку не помічала, а потім почала замислюватися, що все, що ми купуємо або знімаємо на час цих зустрічей, більшу частину оплачую я. Але і в цей раз я нічого не сказала, мені подобалося те, що у мене в житті відбувається, то, як я проводжу час.
Він мене знайомив з друзями, я всім дуже подобалася, він пишався і захоплювався нашими відносинами. Так, звичайно все було класно, але те, що він одружений, мене не влаштовувало, і на роль коханки я теж не претендувала. І в один день я йому сказала, що потрібно це питання вирішувати, інакше я припиняю наші відносини.
Минув час, мені на роботу кур’єр приносить величезний букет троянд, а в ньому листівка зі словами «з сьогоднішнього дня я весь твій». Я все зрозуміла, дуже зраділа, ввечері він приїхав до мене і ми стали жити разом. Через рік розписалися, відзначили в колі рідних і близьких друзів.
Працювати мій чоловік залишився в тому місті, де жив раніше, але щовечора повертався додому. Я йому пропонувала перевестися, але він говорив, що у нього там все схоплено, все під контролем, а тут потрібно починати з нуля. Так ми і жили, діти у мене і у нього вже дорослі, у них свої сім’ї.
Я ніколи його не питала про його колишню дружину, а він і не розповідав. Одного разу за вечерею я, все-таки, заговорила, мені було цікаво, чому він з нею розлучився. Чоловік сказав, що просто не зійшлися характерами, вона дуже домашня людина, а він любить відвідувати різні заходи, проводити час з друзями.
Знову робота, робота, робота. За нею не помічаєш, як летить час, не помічаєш дрібниці життя, які відбуваються у тебе під носом. Ось і я, поринувши в роботу, не помітила, як мій чоловік змінився. Він став затримуватися на роботі, на вихідних їздити на роботу, якщо раніше це було іноді, то зараз систематично. Я питаю, де ти, що сталося, він відповідає, що на фірмі негаразди, потрібно терміново вирішувати, а він, як генеральний директор, повинен бути там кожну хвилину. Я, звичайно ж, розумію його, тому що сама кручуся в цій сфері.
Одного разу до мене в кабінет заходить жінка, років сорока п’яти. Сідає і починає розмову про те, що вона колишня дружина мого чоловіка, що я у нього вже п’ята законна і що він мене так само обманює, як і всіх колишніх своїх дружин. Я, перебуваючи в своєму кабінеті, трохи з сорому не зітліла, ледь не пішла крізь підлогу. Я просто виставила цю жінку з кабінету і сказала, що б вона ніколи не з’являлася в нашому житті.
Сиджу, вся аж підстрибую, а сама думаю, як п’ята, як обманює, може це правда? Я ледве дочекалася вечора, у нас з чоловіком була серйозна розмова. Він зізнався, що я дійсно у нього п’ята дружина, що він ніколи не обдурить і не зрадить мене, тому що дуже любить. Звичайно, після цього випадку, я трохи змінила думку про свого чоловіка, в голові були думки, що потрібно було не поспішати з заміжжям, дізнатися його краще, але мені ж не 17, і навіть не 20 років, я доросла зайнята людина, у мене не було навіть думки про такий поворот у житті. Але, прогнавши все з голови геть, я, з гордо піднятою головою, пішла далі.
Одного разу, прийшовши додому, я помітила, що вдома якийсь невеликий безлад. Речі чоловіка розкидані, такого ніколи раніше не було, в мийці немитий посуд, а я ніколи не залишаю. Щось всередині у мене заворушилось. Я дзвоню чоловікові, він не відповідає. Я все прибрала, знову дзвоню чоловікові, телефон взагалі вимкнений. Я згадую, що вранці він мене попередив, що сьогодні буде пізно, у нього на фірмі все погано. Я заспокоїлася, випила кави, подивилася фільм, про що він не знаю, тому що думки все були, що тут сталося? Я вирішила поїхати до чоловіка на роботу, може, допоможу чим-небудь, я ж теж займаюся аналогічним. Приїжджаю в офіс, а там все закрито. Черговий сказав, що всі роз’їхалися кілька годин тому. Я вийшла, сіла в машину, а всередині така порожнеча, невже я теж попалася на ту ж вудку, що і всі його дружини?
І тут з офісу виходить дівчина, я до неї, кажу, що мені потрібен їх комерційний директор, а вона запитала, хто я і чому цікавлюся. Дівчина дуже здивувалася, що я назвалася дружиною, навіть захихотіла, а потім сказала, що всі поїхали в ресторан, і взагалі він майже щодня гуляє в ресторані і розповіла, як туди проїхати. Я вже нічого не розуміла, але мені було дуже сумно.
Я зайшла в ресторан і здалеку побачила свого чоловіка, вже досить веселенького, в компанії жінок. Поруч з ним сиділа яскрава блондинка. Я стояла, дивилася і розуміла, що це фініш в наших з ним стосунках і нашої сім’ї.
Приїхала додому усе зважила вже і коли він повернувся, просто змовчала. ну скільки йому там ще гуляти захочеться? Зараз 50. ну вистачить здоров’я років так на п’ять. А далі? А далі буде вже старість і я не хочу її провести на одинці. В решті-решт мені з ним дуже і дуже добре вдвох, він цікавий співрозмовник. Це ж не одній у квартирі сидіти, хто був одиноким певний період життя, мене зрозуміє.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
