Через безглузду суперечку дві сестри ображалися одна на одну після того, як не стало їхньої матері. Роками вони не розмовляли і майже не бачились.
Вони уже й ледве пам’ятали, з чого почалася їхня сварка, а причиною була дешева біжутерія, яку хотіли обидві, щоби виглядати подібно до матері. Але давно не розмовляли.
Одного вечора сімнадцятирічний син молодшої сестри потрапив у важку дорожню пригоду і його забрали у клініку. Коли чутка про це дійшла до його посвареної тітки, її серце стиснулося від жалю. Перед нею постала картина того, що то міг бути її рідний син. Також вона уявила собі схвильоване обличчя сестри.
Думаючи про неї, вона згадала її малою дівчинкою, що бавиться ляльками, підлітком, який збирається на своє перше побачення, прекрасною нареченою, дружиною, матір’ю. Їхня сварка видавалася тепер сущою дрібницею.
Старша сестра поспіхом сіла в авто і помчала до лікарні, де чекала сім’я її сестри, молячись за хлопця.
Зайшовши до шпитальної чекальні і побачивши свою сестру вперше за багато років, вона підбігла до неї, обійняла і сказала “Вибач!”.
Як жаль, що вона не сказала цього раніше. І як чудово, що таки сказала, і як прекрасно, що помирилася з сестрою, перед тим, як минуло ще більше дорогоцінного часу.
Завжди залагоджуйте дрібні сварки, допоки ще є час.
