fbpx
Дозвілля
Віра злякано глянула у вікно. До салону впевненою ходою підходив її чоловік. І, повагавшись, вона прошмигнула за ширму. Наступні десять хвилин розставили все по своїх місцях

Віра була завидною нареченою. Її батько, заможний бізнесмен, ще за життя заповідав їй весь свій статок. І, після цього, як за помахом чарівної палички, в житті дівчини з’явився Сергій. Він був красенем і привертав увагу багатьох жінок. Тому така партія була до вподоби Вірі. А незабаром, вони з Сергієм одружилися. Їх шлюб тривав три недовгих роки. І, можливо, подружжя жило б разом і далі, якби не одне але…

В той день Віра була особливо усміхненою. Втім, це не дивно – адже це був день її народження. Красиві кучері, макіяж, і дивовижна сукня – і ось, образ принцеси готовий. Дівчина милувалася собою перед дзеркалом, уявляючи, як здивується Сергій, побачивши її. Раптом, телефон задзижчав.

– Цікаво, хто ще хоче мене привітати? – посміхнулася Віра.

Але, відкривши повідомлення радість розтанула, як весняний сніг. На надісланих фотографіях її Сергій із захопленням дивився на іншу…

– Що за жарти? – видавши нервовий смішок, подумала дівчина.

І тут Вірі подзвонив батько.

– Доню, мила, вітаю тебе з днем ​​народження! Я приготував для тебе особливий сюрприз, впевнений, ти будеш в захваті! – з придихом вимовив він.

Дівчина ледь дослухавши половину привітань, плутано подякувала батькові. А потім, відключивши телефон, в голос заплакала.

Відкрилися вхідні двері. Сергій, тримаючи в руках величезний букет, прямував до дружини.

– З днем ​​народження, кохана – ніжно прошепотів він.

Віра, стримуючи сльози, закрила очі.

– Дякую рідний. Ну що, їдемо в ресторан? – якомога спокійніше запитала дівчина.

– Звісно, маленька. Всі вже чекають нас, – обійняв дружину Сергій, і подав їй руку.

Вечір видався чудовим. Гості сміялися, вітали іменинницю, піднімали тости. Невесело було лише Вірі – з голови ніяк не виходила світлини її чоловіка. Але, тамуючи почуття, вона вирішила зробити вигляд, що нічого не сталося.

– В кінці кінців, я дружина. А всі ці дівчата – лише іграшки, – подумала вона. І, перегорнувши цю сторінку, почала жити далі.

Сергій же, ні про що не здогадуючись, був, як і раніше, ніжний і уважний. І, напевно, навіть не думав, що скоро настане початок кінця.

Коли неприємне відчуття в душі Віри стихло, настав час другого випробування. На цей раз на фото посміхалися троє – Сергій, та ж дівчина, і милий малюк.

– Ні, я цього так не залишу! – вирішила Віра, і, швидко зібралася на зустріч з чоловіком.

Життя в офісі вирувало. Заступник директора, побачивши дружину, розплився в широкій посмішці.

– Віруню, рідна! Неймовірно щасливий тебе тут бачити! Може, пообідаємо разом? – запропонував він.

– Із задоволенням, – процідила дівчина крізь зуби.

А вже в кафе, зробивши замовлення, влаштувала чоловікові допит. Побачивши світлини Сергій зблід. А потім, набравши побільше повітря, серйозно подивився на Віру.

– Знаєш, я не хотів тобі казати. Це моє минуле – так, з цією дівчиною я жив до тебе. А дитина на фото – не моя. Вона нагуляла її. Ось через це ми і розійшлися, – не моргнувши оком на ходу вигадав він.

Віра спохмурніла.

– А чому ж раніше не розповів? Навіщо приховувати – запитала вона.

– Ну а навіщо? Це ж було до зустрічі з тобою. Мабуть, у тебе до мене теж натовпи шанувальників були, – жартівливо перевів тему Сергій.

І Віра, почервонівши, опустила погляд.

– Та ну тебе» – відмахнулася вона.

Чоловік розсміявся. І якомога спокійніше поговоривши з дружиною за обідом, повернувся в офіс.

Незважаючи на пояснення чоловіка серце Віри не відчуло спокою. І дівчина вирішила з’ясувати правду. Зателефонувавши до подруги Лариси, домовилася про зустріч. А ледве углядівши її відразу показала фото Сергія.

– Ну що скажеш? – напружено запитала схвильована Віра.

Подруга насупилася.

– То значить ти тепер в курсі? – несподівано спокійно запитала вона.

Віра здивувалася.

– Зачекай, то значить, це правда? І ти знала? – зойкнула вона.

Подруга опустила очі.

– Знала. Я випадково побачила їх, коли була на косметичних процедурах у цієї особи, – щиро зізналася Лариса.

– То чому ж ти не сказала?! І ще подруга називається! – з розчаруванням вигукнула Віра.

– Не треба, Віро! Я просто не хотіла руйнувати твоє щастя! – в розпачі видала подруга.

Віра зніяковіла.

– Вибач. У тому, що мій чоловік стрибає в гречку, немає твоєї провини, – зітхнула вона.

Лариса дбайливо взяла подругу за руку. Вона давно переживала через долю Віри, але, вирішила, що втручатися не варто.

Після зустрічі з Ларисою Віра попрямувала прямо до Надії – коханки чоловіка. Розмова вийшла короткою – дівчина повідомила, що чекає від Сергія вже другу дитину. Віра розгубилася.

– Я не вірю тобі. Він тобою просто грає! – тільки й змогла випалити вона.

Надія розсміялася.

– Грає мною? У нас сім’я, скоро буде двоє дітей! Схаменися, жінко! Це тобою він грає, причому, тільки заради грошей! – уїдливо видала вона.

Віра, почувши ці слова, скам’яніла.

– Припини! Це неправда!

А Надія, оглянувши суперницю крижаним поглядом, несподівано запропонувала:

– А хочеш дізнатися, що думає про тебе Сергій насправді? Заходи за ширму, ось він, йде, власною персоною!

Віра злякано глянула у вікно. До салону впевненою ходою підходив її чоловік. І, повагавшись, вона прошмигнула за ширму. Наступні десять хвилин розставили все по своїх місцях. Сергій, докоряв Надії за її недалекоглядність, але згодом швидко пом’якшав.

– Сонечко, не роби так більше. Ще одна серія фотографій, і вона точно подасть на розлучення, – благальним тоном вимовив він.

– А що, хіба це погано? Ти більше не кохаєш мене? – вдавано надулася Надя

– Кохаю, звісно, кохаю! Зрозумій же ти, якщо її батько дізнається про тебе, вся моя кар’єра піде крахом! А це – наше з тобою майбутнє! – міряючи кроками кімнату, пояснював чоловік.

Віра, почувши це, вискочила з-за ширми, обійшла ошелешеного чоловіка і вискочила на вулицю.

Падав проливний дощ. Віра втомлено блукала вулицями – додому зовсім не хотілося. І, коли сили почали залишати її, повільно опустилася на лавочку. В її голові проносилося все – від першої зустрічі з чоловіком в минулому, до його обману і нещирих посмішок в сьогоденні. Раптом, поруч з дівчиною зупинилася машина. Водій, що підскочив до Віри, емоційно щось говорив їй.

– Давай же, піднімайся! Сидять тут всякі! А потім що? Хочеш застудитися і в лікарню? – обурено голосив він. І, схопивши Віру за руку, потягнув її до машини.

– Залиште мене! – спересердя вигукнула дівчина.

Але, наполегливий незнайомець був упертий. І, добившись свого, посадив Віру в машину. Ігор виявився простим таксистом. Жив він з дочкою, в маленькій, скромній двокімнатній квартирі. Дружина пішла від Ігора, коли доньці не було і року. Вона вирішила проміняти сім’ю на нове, швидкоплинне захоплення.

– А минулого року її не стало. Після розлучення не змогла обрати правильну дорогу в житті. Це її і згубило – сумно посміхнувся хлопець.

– Боже, як шкода, – вигукнула Віра.

– Що ж, така доля – її вибір. Ну що, зайдемо до мене? Все одно тобі, мабуть, сьогодні нікуди піти, – спокійно запропонував Єгор.

– Що? – не зрозуміла дівчина, розгублено дивлячись на водія.

Ігор розсміявся.

– Та не бійся ти! З донькою познайомлю, повечеряємо, і спати, – дружелюбно запропонував він.

Віра розсміялася у відповідь. І, поправивши мокре волосся, пішла за Ігорем в під’їзд.

Вечір видався чудовий. Маленька Настя захоплено розповідала про те, як пройшов її день. Ігор, як справжній господар дому, зробив гості чаю з пакетика. Потім, дістав сковорідку з гречкою і котлетами:

– Тобі розігріти?, – просто запитав він.

Віра, несподівано для себе, погодилася. Вона, раптом, спіймала себе на думці, що в цій маленькій, бідній квартирі їй напрочуд легко і спокійно. З апетитом наминаючи вечерю, вона слухала історії Насті. І, зрідка поглядаючи на Ігора, безперестанку посміхалася.

Розлучення з Сергієм минуло швидко. Чоловік, як і припускав, залишився ні з чим. Батько Віри, дізнавшись про те, що трапилося, подбав про це. А сама Віра, якщо чесно зізнатися, сумувала недовго – роман з Ігором закрутив її з головою. Тоді, на зорі стосунків з ним, дівчина не припускала, що незабаром стане новою мамою для його чарівної доньки. А трохи згодом, доля подарує їм первістка – милого, усміхненого синочка.

Фото ілюстративне.