– Я не піду, – Оля вперто подивилася на матір, – Чого я там забула?
– Не «чого», а «що», – машинально поправила Ірина, і уточнила, – «Що забула».
– Та яка різниця? Головне – суть, а суть в тому, що я не піду на це весілля ні за які пряники!
– Які ще «пряники»? – Ірина вирішила дотиснути дочку, і гнула свою лінію «нерозуміючої матусі», – Ти у нас однією травою харчуєшся, он, вже позеленіла вся! Якщо ти з’їси пряники, я, мабуть, полишу тебе з цим весіллям!
Ольга задумалася, навіть саме слово «пряник» викликало у неї підвищене слиновиділення: пряників хотілося нестерпно. Будь-яких, хоч медових, які чудово вдавалася бабусі, хоч яблучно-лимонних, коронну випічку мами. Але ні, вона повинна витримати, два з половиною зайвих сантиметри на талії повинні зникнути до наступного четверга. Інакше вона не пройде цей кастинг, а Тьома, вимірявши її талію стрічкою, знову криво посміхнеться:
– Ну ти, матінко, розпливлася! Куди тебе приткнути з такими параметрами, макарони нашого хлібокомбінату рекламувати?
Олі не хотілося рекламувати макарони, та й взагалі рекламувати щось в рідному місті. Їй хотілося бути як Алла Костромічова, модель, яка підкорила світові подіуми і красуватися на обкладинках крутих журналів. А талія у Алли 58 см, не те, що її, Оліна 62,5! Тьома поблажливо сказав:
– Ну хоч до 60 дотягни, чи що!
Дівчина зітхнула, подивившись на матір:
– Інакше не відстанеш, так? Гаразд, піду. Але якщо якась тітка Аня чи тітка Маша затягнуть пісню, мовляв, нічого не їси, кістки стирчать, сядь на пеньок і з’їж пиріжок – я тут же піду!
– Домовилися, – несподівано погодилася Ірина, – Ніхто тебе не чіпатиме. Але і ти не сиди з похмурим виглядом, наче послугу робиш.
– І як це у тебе виходить? – Оля встала, – Все одно свого доб’єшся!
Вона вийшла з кімнати, а мама подивилася їй услід і задумливо пробурмотіла:
– Все, та не все. Ще б тебе їсти змусити.
Заміж виходила одна з численних троюрідних сестер. Оля з нею практично не спілкувалася, але хіба з матір’ю посперечаєшся, для неї родинні зв’язки були багато значущим у житті фактором.
…Весілля виявилося веселим. Ірині подобалося майже все, від шикарної сукні нареченої до щасливої фізіономії нареченого, вона отримувала щире задоволення від спілкування з родичами, брала активну участь в конкурсах. Не подобалося їй тільки одне – настрій рідної дочки. Хоч Ольга і обіцяла поводитися добре, у неї це погано виходило. Гаразд, подумала Ірина, ще не вечір.
Молоді було багато, друзі нареченого активно фліртували з подружками нареченої. Деякі з хлопців намагалися підійти до Ольги, адже та була однією з найсимпатичніших з присутніх дівчат. Але вона холодно всіх відшивала, в результаті від неї відчепилися, зробивши закономірний висновок:
– Зарозуміла!
І тільки один хлопець, якого всі звали Гаріком, не залишав спроб розворушити Олю, дуже вже вона йому сподобалася. Але незабаром і йому набридло, сенс гупати чолом об стіну?
Ведучий оголосив, що зараз наречена буде кидати букет. Усміхнені дівчата стовпилися юрбою, і серед них – Ірина. А що, подумаєш, сорок один, вона ще ого-го! І ось наречена кинула букет, дівчата, заверещали кинулися до нього, але Іра підстрибнула вище всіх, адже колись грала за баскетбольну команду університету?
Невловимий рух кінчиків пальців, і букет, змінивши траєкторію полетів прямо Ользі, яка сиділа за столом, тюкнувши ту прямо по тім’ячку.
Така ситуація нікому не сподобалася, навіщо букет цій зарозумілий дівчині, яка і не посміхнулася жодного разу за вечір, і взагалі не прагнула його зловити. Але весілля продовжувалось далі, інцидент був забутий.
Коли Ірина вкотре кинула погляд за стіл, де сиділа донька, тієї на місці не виявилося. Зник і букет, чому Іра дуже здивувалася: невже взяла? Потім, вирішивши, що Оля дівчинка доросла, і контроль – зайве, жінка вирішила відпустити ситуацію.
Тим часом Гарік йшов по коридору ресторану, шукаючи відповідне місце, куди можна буде пізніше заховати вкрадену наречену. Раптово він почув ридання, таке гірке, що він ні хвилини не сумніваючись, штовхнув двері. Прямо на підлозі сиділа та сама зарозуміла Ольга, яка йому так сподобалася на початку вечора.
Першим поривом було вийти, але хлопець переборов себе:
– Ти чого сльози ллєш, образив хто?
Дівчина нічого не відповіла, заридала ще сильніше. Гарік сів навпочіпки:
– Та що з тобою?
Ольга щось пробурмотіла, і йому здалося, що він не дочув:
– Що?! Так столи повні, їж, чого хочеш!
– Не «чого», а «що», – Оля намагалася взяти себе в руки.
– Чччого? – Гарік заплескав віями, які, до подиву дівчини, виявилися абсолютно дівчачими, пухнастими і довгими.
– У мене мама філолог, вічно мене виправляє, – раптово пустилася в пояснення Оля, – Будь вона тут, неодмінно сказала б «їж, що хочеш», а не «чого».
– То я правильно розчув? – Гарік уважно подивився на дівчину, – ти сказала, що хочеш їсти? Чому ж тоді не їси?
– Я на дієті. Мені за п’ять днів потрібно схуднути, розумієш? Я і на весілля йти не хотіла через це, мама практично змусила.
– З глузду з’їхала? Куди тобі худнути? – Гарік встав і рішуче вимовив, – Нікуди не йди, я зараз.
Оля знизала плечима, мовляв, куди я подінуся, в такому заплаканому вигляді? Через якийсь час хлопець повернувся. В одній руці у нього була велика тарілка з різною смакотою, в другій – виделка і пляшка вина.
– Не знаю, що ти любиш, взяв всього потроху. І напівсолодке любиш таке? Тільки стакан не взяв.
– Я все люблю, – несподівано зізналася дівчина, – Я взагалі їсти люблю.
Спочатку несміливо, потім все сміливіше, вона почала їсти.
– Я зараз принесу келихи, – Гарік знову піднявся, але Оля замотала головою:
– Не треба, давай так пити.
Так вони і сиділи на підлозі, пили по черзі. Відпивши ковток, Гарік витирав горлечко хусткою, і передавав пляшку Олі. Отримуючи пляшку назад, він горлечко не витирав, і Оле це навіть сподобалося.
– То навіщо тобі дієта, я не зрозумів, – Гарік запитально глянув на дівчину, – Я такої красуні взагалі ніколи не бачив!
– Я хочу стати моделлю, – зізналася Оля, – наступного четверга відбір, а кастинг-директор сказав, що у мене талія на два з половиною сантиметри ширша, ніж потрібно, розумієш?
– Ні, не розумію. Ти прекрасно виглядаєш, тільки… – він зам’явся, – Ти не образишся? Тільки зла якась.
Оля, сита і трошки вже весела від випитого, блаженно всміхнулася:
– Будеш тут не злою, коли цілими днями тільки про їжу і думаєш. Підемо танцювати?
Гарік допоміг дівчині підвестися, вони пішли до дверей і раптом вона схаменулася:
– Ой, букет забула. Уявляєш, впав прямо на голову. Це ж стало поштовхом для того, щоб я розплакалася. Подумала. Тільки не смійся, добре? – і побачивши, що хлопець згідно кивнув головою, повільно, буквально по складах вимовила, – Подумала, а смачний він.
Ні на який кастинг у четвер Оля не пішла. Так і сказала матері:
– Модельний бізнес не для мене, я їсти хочу! І взагалі, мене Гарік в четвер у кіно запросив!
Ірина приховала радісну посмішку від дочки, але коли та втекла, подзвонила до двоюрідної сестри, матері нещодавньої нареченої, і дала волю почуттям:
– Все склалося набагато краще, ніж я розраховувала! – вона подумала і додала, – Сподіваюся, і політ букета недарма скоригувала!
P.S. Для любителів хеппі-ендів додам: Оля і Гарік одружилися через вісім місяців після знакомства.
Автор: Natalya Khikhidna.
Фото – ілюстративне(pexels).
