fbpx
Дозвілля
Валя тоді від звістки почорніла. Цілими днями сиділа біля вікна і смикала весільну сукню. За що? Іноді шепотіла вона і знову смикала мережива. Мама втратила віру щось змінити, дивлячись на неї. Ось тоді-то до неї і прийшла Любка

Іван виштовхнув її за поріг і зачинив двері. Валя притулилася до одвірка і прислухалася. У будинку хлипали діти. Танюшка і Оленька. Валя помацала язиком гарячу щоку, знову чоловік не впорався з собою. Знову сімейний буревій розгулявся через його невгамовні ревнощі. Валя посміялася над жартом голови і це побачила Люба, сестра чоловіка. І не відкладаючи в довгий ящик, розповіла все Івану. Хоча знала, який він.

Валя присіла на призьбу і зіщулилася. Вересень хоч і був теплим, але ночами було холодно. Зараз би в тепло, але йти нікуди. До рідні чоловіка не підеш, не пустять. А мами вже як рік немає. Навіть поскаржитися нікому. Згадавши про маму, Валя тихо заплакала. Як же їй її не вистачало. Її запаху, її тепла. Ласкавих слів.

Як же так вийшло, що вона завинила в цьому житті, щоб сидіти біля зачинених дверей і не мати виходу? Але ж тільки сім років тому, Валя була найщасливішою. У неї була кохана людина і вона готувалася до весілля.

З Мишком у них була любов. Причому з великої літери. Тільки не все у них спочатку було гладко. А все Любка Завірюха. Міша подобався і їй. І тому вона всіляко намагалася зробити все, щоб вони розлучилися. Говорила всіляке, намовляла дівчат, щоб вони з Валею не спілкувалися. Але весь цей бруд до Валі не липнув і Люба злилася. Мішка теж зі сміхом ставився до всіх чуток, жартував, що сам не ангел.

Стосунки між ними були, незважаючи на чутки, були невинними. Але за місяць до весілля, його наче підмінили. Наприклад, якщо раніше проводить Валю до дому, постоять біля хвіртки і до себе. А тут обійме міцно і не відпускає. Не можу, каже, здається відпущу і більше не побачу, виправдовувався він. Це він передчував, говорила потім мама, знав, що скоро розлука на вас чекає.

І в той вечір напередодні торжества, він не стримався. Вона стала його під величезною горобиною, яка росла у них у дворі. А потім витерши кришталеві сльозинки з її обличчя, Мішка щасливим пішов додому. І мабуть по дорозі вирішив скупатися. Що там сталося на річці, ніхто так і не зрозумів. Знайшли Мішу в день його весілля, біля іншого берега.

Валя тоді від звістки почорніла. Цілими днями сиділа біля вікна і смикала весільну сукню. За що? Іноді шепотіла вона і знову смикала мережива. Мама втратила віру щось змінити, дивлячись на неї. Ось тоді-то до неї і прийшла Любка. Червона від сліз, вона з порога кинулась Валі на шию. – Прости мене, Валюшо, за всі мої слова. Михайла більше немає і ділити нам більше нічого. Давай дружити? – Мама стоячи біля стіни, похитала головою. Не подобалося їй це все, не може людина змінитися в мить. Але Валя раптом ожила. Заплакала вперше за місяць, притиснулася до Любки. Ну і що, ну і нехай, зітхнула мама, може і справді Любка донці допоможе. А то може статися, слідом за Мішком піде.

Так і почалася ця дивна дружба. Люба від Валі не відлипала. Ночували, днювали разом. І все шепотілися. А потім з’явився Іван, двоюрідний брат Любчин. Став за Валею упадати. Та спочатку навіть слухати про нього не хотіла. Але чи то Іван виявився дуже наполегливим, то чи Любчині вмовляння допомогли, але Валя погодилася вийти за нього заміж.

Після скромного весілля, рівно через вісім місяців, як Михайлика не стало, по селу потекли плітки рікою. Валю засуджували всі. За те що траур не витримала і що честь свою не зберегла. І яким було здивування Валі і її мами, коли дізналися, що все це виходить з уст Люби. Найкращої подруги, як вони вважали.

Та й Іван виявився не подарунком. Після того, як він висловився, що вона виявилася зіпсованою, він різко змінився. Доброго слова Валя більше не почула в шлюбі. І ще невгамовні ревнощі. Він навіть до сусіда ревнував. Хоча дідові Василю було років вісімдесят. Валя хотіла від нього піти, вже і речі стала потайки збирати, але виявила, що при надії. Ось це і виявилося її головною помилкою, що вона послухалася маму. Яка говорила, що одна з дитям, Валя пропаде.

На світ з’явилася Танюшка, чоловік знову не задоволений. Він сина хотів. І через два роки знову осічка, з’явилася Оленка. Іван впав в іншу крайність, почав доводити, що це не його діти. Але щоб не стати посміховиськом, на людях мовчав. Зате вдома не церемонився. І знову Валя зробила спробу втекти, але занедужала мама. І їй довелося знову залишитися.

Коли мами не стало, у Валі зовсім опустилися руки. Раніше було кому поплакатися, висловити всі свої біди. А зараз в цілому світі, тільки вона і дівчатка. Та й у Івана з’явилася нова мода, виганяти її в ніч. Знав, що без дітей вона далеко не піде.

Всю ніч просидівши у двері, Валя вирішила діяти. А коли Іван відкрив двері і наказав готувати йому сніданок, вона спокійно зайшла в дім. Валя знала, що йому сьогодні на далекі поля їхати і він повернеться пізно. І як тільки чоловік пішов, вона забігала по дому. Зібрала в сумку все необхідне, одягла дівчаток і городами вийшла на дорогу. Як на зло, машини проїжджали повз. Постійно озираючись, вона стала все далі відходити від села. І їй пощастило. Зупинилася величезна фура і водій допоміг їй з дітьми.

По дорозі розговорилися. Валя без приховування розповіла йому про свою ситуацію. У таємній надії, що може бути цей веселий хлопець Павло, підкаже, де потрібні працівниці з проживанням. Пашка перейнявся і підказав, що на шляху до міста, куди він везе свій вантаж, є одне містечко. Покинуте село, яке викупила якась фірма з метою організувати там тепличне господарство.

Валі напевно пощастило, що вона була серед перших людей, які почали там працювати. Спочатку вона з дівчатками жила на квартирі у бабусі Нюри, яка змилостивилася над нею й майже не брала грошей. А коли господарство розширилося і стали вже будуватися будинки, вона отримала однією з перших квартиру.

Про життя з Іваном Валя намагається не згадувати, а й нові стосунки не заводить. Вирішила так, головне щоб дівчатка були здорові, а їй нічого не треба. Досить, пожила заміжня.. Так це вже не важливо, головне діти.

Автор: laskava lanʹ.

Фото ілюстративне.