fbpx
Дозвілля
Валентина Сергіївна сиділа над відкритим подарунком і плакала. Сьогодні їй виповнилося 60 років і вона чекала якого завгодно презенту, але тільки не такого

Все своє життя вона пропрацювала в школі — як прийшла в дев’ятнадцять років, так тут і залишилася. Всіх своїх хлопчиків і дівчаток вона пам’ятала до єдиного, хоча в цьому році вона вже третє покоління зустріла на порозі школи — одразу впізнала в блакитноокій веснянкуватій дівчинці внучку свого першого учня, Олежка Савчука — вона була, як дві краплі води схожа на донечку Олега, Маринку. Дівчинку назвали по-модному — Луїза, і що за ім’я таке? Валентина Сергіївна називала їй по-простому, Лізонька. Забирав після уроків Лізу—Луїзів дідусь, і при зустрічі з Валентиною Сергіївною відразу заправляв сорочку і пригладжував неіснуючий чуб на маківці.

Інший першокласник — Максим Петруняк на перше вересня прийшов з мамою Оленкою, її Валентина Сергіївна теж вчила. Оленка стала стоматологом, тому її син обзивав однокласників «флюсами». Сама Оленка ніколи нікого не обзивала, а сама часто була об’єктом підсміювань — дівчинка заїкалися, і не могла відповісти ні на одне запитання вчителя без затинань. Валентина Сергіївна перестала питати її при всіх і залишалася з нею після уроків, займаючись з дівчинкою індивідуально.

Говорила Оленка так само із затинаннями, але в батьківському чаті писала цілі петиції — виявляється, їй було що сказати людям.

Цю науку з інтернетом і чатами вона освоїла завдяки іншому своєму учневі, Володимиру Якимову — його син в цьому році пішов у дев’ятий клас. Валентина Сергіївна довго опиралася всім цим «чатам» і «вацапам», вона на силу освоїла комп’ютерну грамотність — три рази на курси ходила, поки не зрозуміла, що до чого.

Володька з першого класу був прогульником і двієчником — сидів на останній парті, цілив у Валентину Сергіївну папірцями через трубочку, зроблену зі старої ручки і підкладав кнопки на стілець. Скільки разів вона його тягла в кабінет директора — не перелічити.

На день вчителя вони всім класом подарували Валентині Сергіївні смартфон і три вечори поспіль Володя приходив до неї в клас і вчив, як завантажувати додатки, писати в чат і робити фотографії.

Він був більш терплячий, ніж колись сама Валентина Сергіївна, і не називав її «телепнем царя небесного», а раз по раз показував одні і ті ж дії, повторюючи, що у неї все вийде, якщо вже й він, такий невмійко, освоїв цю науку. Володька працював водієм газелі і став дуже хорошою людиною.

Інтернет, звичайно, відкрив Валентині Сергіївні новий світ. Виявляється, що можна просто так взяти і знайти все що завгодно про принцесу Діану, яку вона просто обожнювала і всі свої сукні шила по її фотографіях зі старих журналів. А ще — там було стільки різних викрійок і рецептів! Але навіть не це головне. Якось в чат хтось з батьків випадково скинув фотографію з відпустки. На зображенні були пальми, пісок і блакитне море. Зовсім не таке, як наше, Чорне, на якому Валентина Сергіївна іноді бувала. Жінка запитала, що це за чарівне місце, прямо в чаті, як її вчив Володька. Їй відповіли, що це Таїланд.

Валентина Сергіївна ввела в рядку пошуку «Таїланд» — цього її вже діти навчили. І її погляду відкрилося стільки чудових картинок, що у неї аж серце защеміло. Найкрасивіші вона роздрукувала на принтері, подарованому їй випускним четвертим класом вісім років тому і розвішала на стіні. З тих пір вона почала збирати гроші на путівку, розглядаючи картинки в інтернеті і мріючи. Вона вже майже накопичила, аж раптом її чоловік, Семен, впав і терміново потрібна була операція, вона нічого, як слід і не зрозуміла, віддала всі гроші, що були, не шкодуючи ні про що. Все пройшло успішно, чоловік видужав, але працювати вже не міг — вийшов на пенсію. Тому гроші збирати стало набагато складніше.

За вікном сріблився лютий, був звичайний робочий день — четвер. Але для Валентини Сергіївни не зовсім звичайний — сьогодні їй виповнювалося 60 років. Вона спекла торт для колег, купила цукерок, щоб почастувати своїх першокласників і нав’ючена прийшла до школи. Біля кабінету її чекав натовп.

Пустотливий Олежко Савчук і його мила донечка Маринка, найкращий стоматолог у районі Олена Петруняк, усміхнений на весь рот Володимир Якимов і багато хто ще — всі були тут. В руках у Володі був величезний букет лілій — треба ж, пам’ятає її улюблені квіти. А Оленка простягнула їй невеличкий упакований подарунок.

Валентина Сергіївна зайшла в клас, розвантажила пакети, поставила квіти у вазу. Прийняла три десятки листівок від своїх учнів — похвалила їх за рівні літери і не забула вказати на помилки в словах. Нарешті, сіла за стіл і розпакувала подарунок. Усі скупчилися навколо неї і затамували подих. Валентина Сергіївна дістала з коробочки якийсь картонний листок, мабуть, сертифікат в магазин, як зазвичай. Почала уважно читати — краще б туди, де є посуд, його вона дуже любила. Але вперті букви довго танцювали перед очима, не бажаючи з’єднуватись в слова, немов вона на мить сама стала першокласницею. Нарешті, жінка прочитала. Це була путівка. На двох. В Таїланд.

Вона підняла свої здивовані очі. Що це, жарт? Володька посміхався, щось говорив і тикав товстим пальцем в путівку. Валентина Сергіївна дивилася на них усіх — таких рідних, її дітей, які так швидко виросли і стали хорошими людьми. І розплакалася, неабияк налякавши принишклих першокласників, і кілька поколінь своїх учнів. Олег приніс їй склянку води, Ліза-Луїза простягнула вчительці білу хустинку. Зрештою, вона заспокоїлася, вони всі почали сміятися і пити чай з принесеним тортом для колег. Доведеться на перерві бігти за магазинним. А через місяць, коли діти підуть на канікули, вони з Семеном полетять дивитися Таїланд. І будуть у неї висіти власні фотографії, а не чужі з інтернету.

Фото ілюстративне.