З тещею я якраз у новорічну ніч познайомився. Вирішили ми з Танькою вдвох Новий рік зустріти в неї вдома, бо мама Таньчина завжди святкову ніч з онуками проводить, у свого старшого сина.
І ось приїхав я до Таньки з заморськими делікатесами, з ананасами, шоколадками та мандаринами. Стіл був уже накритий: оселедець під шубою, салати, мʼясце- все як годиться.
Телевізор включили, там звичайно “Один вдома” традиційно. Посиділи, старий рік провели. Потім промову президента послухали, бажання загадали, келики підняли. Ну самі знаєте, яка послідовність. Майже на автопілоті все.
Зустрічалися ми з Танькою недавно, місяців п’ять.
Люди ми не юні, але й не пенсіонери, Таньці 36, мені 42, у шлюбі жодного разу не перебували. Я примудрився, а Таньці, мабуть, не щастило.
Ще й ще пригубили, ну я, звичайно, обійматися поліз.
Раптом двері відчиняються і входить Таньчина мати.
– Вітаю! – Горланить. Я думав, що з Новим роком, а вона: — Гірко! Будьте діти мої щасливі!
Взагалі я одружуватися зовсім не збирався, але як тут бути? Говорити, що обійматися хочу, а одружуватися ні?
Тані б може і сказав, а ось матусі її не ризикнув: жінка, одразу видно, потужна, дуже багато вагомих, так би мовити, переваг.
Танька питає: — Мамо, а що ти не у Славчика?
А матуся: — Була, привітала та й сюди швидше. Бо коли ще цього парубка виловиш? П’ять місяців водяться, а толку немає.
І мені каже: — Сюрприз! Нині твої батьки прийдуть, я з ними зідзвонилася. Знайомитись час.
Прийшли мої мати з батьком, сіли дружно за стіл і вирішили: коли весілля, де весілля, кого в гості кликати.
Живемо з Танею вже п’ять років, синові чотири роки. Ні, я ні про що не шкодую, але теща яка?
Спритно вона все провернула. Як таке забудеш?
Тому як тільки приходять морози, випадає сніг і наближається Новий рік, я завжди думаю про свою спритну тещу. Якби не вона, не відомо, чим я зараз займався б.
