В одному селі жив юнак. Цілими днями він сидів удома і нічого не робив. Якось раз він запитав у матері:
– Як мені відшукати своє щастя?
– Вийди, синку, в чисте поле, що зловиш, то і буде твоїм щастям, — відповіла вона.
Вийшов юнак в поле, бачить-біжить лоша. Кинувся наздоганяти, не наздогнав.
З-під куща вискочив заєць. Він кинувся його ловити – не зловив.
Бачить-летить голубка, побіг за нею, та куди там. Відлетіла.
Дивиться юнак – ворона йде по полю, черв’ячків вишукує.Вже з відчаю потягнувся до неї рукою – зловив.
– Невже? – запитує він у ворони, – ти і є моє щастя?
– Ні, – відповідає ворона. – Яке я щастя? А підказати, як щастя зловити, я можу.
– Як? – запитує юнак.
– Візьми запашного сіна, поклади біля двору, лоша підійде їсти сіно і само з тобою залишиться. Візьми солодкої моркви, поклади під тин. Прибіжить заєць, побачить моркву — ручним стане. Розкидай по двору пшеничні зернятка – голубка прилетить, під дахом оселиться.
– А хіба це щастя? – здивувався юнак.
– А щастя буде потім. Коли повз двір пройде добра та красива дівчина, побачить, як ти годуєш лоша, зайця і голубку — полюбить тебе і вийде за тебе заміж. Це і буде ваше Щастя!
