Як виглядала кімната святого Івана Павла ІІ?
Те місце було сповнене тишею і спокоєм. Скромно, аскетично і по-родинному тепло, у кімнаті Івана Павла ІІ завжди пахло свіжістю. Він любив свіже повітря, любив тримати відчиненим вікно у кабінеті. Навіть тоді, коли було холодно. І трохи пахло весною, бо на столі завжди стояли квіти. Зазвичай, дуже скромні. Сестра Йоанна, наприклад, щороку навесні приносила з городу сестер конвалії. Стояли в каплиці, а також у Святішого Отця. Дуже пахли.
Окрім письмового столу, за яким Іван Павло ІІ любив працювати, у його спальні стояли ліжко, шафа та комод. Також фотографія батьків у срібній рамочці. Над дверима – образ Брата Альберта “Ecce Homo” (Ecce Homo – в перекладі “Ось Чоловік” – це найвідоміша ікона св. брата Альберта Хмельовського, який був також художником. На іконі зображений Христос).
Святіший Отець, лежачи у ліжку, міг дивитися на образ. І дивився.
У спальні була ще одна ікона – милосердного Ісуса, можливо, не найбільшої мистецької вартості, але дуже важлива для Івана Павла ІІ. Якимось чином Папа був з цією іконою пов’язаний. Її подарував йому отець-кардинал Дескур.
У кабінеті Папи була велика ікона Ченстоховської Божої Матері і сотні, а точніше тисячі книжок. Була ще дуже велика фігура Божої матері Непорочного Зачаття. Стара, дерев’яна, яка стояла на маленькому камінці в кутку кабінету, дуже промовиста. Святіший Отець часто біля неї зупинявся і схилявся до неї.
За книгою “Вівторки любив найбільше”
Зі спогадів секретаря Папи Івана Павла ІІ архієпископа Мечислава Мокшицького
