На всі переконання – округлить свої світло-блакитні вперті очі і твердить своє, що не повинен. І молода дружина зрозуміла: розмови на цю тему не приносять користі.
Весільний костюм був прибраний в довгий ящик. А куди вбиратися? На роботі дають роби. Вдома досить спортивних штанів – по кімнаті ходити. І пару звичайних, типу джинсів. Тільки найпростіших. Одні забрудняться, інші одягти можна. Кілька курток і светрики. А ще футболки. Чоловіки не вивбируються. Не прийнято.
Що ще не прийнято справжньому чоловікові? Наприклад, на столі ягоди, фрукти. Торт і тістечка. Всього цього чоловіча рука не торкнеться. Тільки для жінок і дітей. А чоловік повинен бути суворий, як північний клімат. М’яса поїсть, чаєм з окрайцем хліба заїсть-зап’є – ось і все! Добре ще цибулю з часником, якась редька – геть з очей.
Стриманість і суворість. Його дружина вдома стриже ножицями. Правда, потім машинку купили. Як постриже – так і добре. Головне, щоб волосся в очі не лізло.
Часто мити голову теж справжньому чоловікові не прийнято, тому що це баловство. Помиє раз в три тижні господарським милом – і вперед! Чоловікові ніколи розслаблятися. Він же не жінка. Ніяких шампунів. Не потрібні вони справжньому мужику.
Не личить йому дивитися кінофільми, особливо про любов. Не прийнято! Про війну можна, а про любов не можна. Тому що їх для жінок знімають. А це, знаєте, баловство для справжнього чоловіка. А чого нюні розпускати? Нехай жінки і розпускають. Тому що для них таке кіно знімають. А чоловік повинен п’ятірнею розправити волосся, помите господарським милом три тижні тому, і на роботу піти. Йому не можна розслаблятися.
Ось, посидіти можна.
Прийде до нього друг. Теревенять про уряд чи про економіку. Дружина з’явиться, він відразу замовкне. Тому що «чоловіча розмова». Дружина повинна про вдяганки і про помаду губну розмовляти. Ось нехай до подруги йде і про парфуми розмовляє. А то ще скаже якусь нісенітницю про економіку – червоній потім перед другом.
Стежити за собою? Це жінка нехай стежить. А йому ніколи. Тому що він чоловік. Звісно, нігті на руках і на ногах можна обрізати. Тому що заважають. А так, щоб стежити – ні. Він же не жінка.
З насупленими відрослими бровами, в старих штанях, в облізлій футболці. На голові бурульками волосся. Бруд, що в’ївся в шкіру рук бруд. Завжди небагатослівний. Начебто слово на вагу золота. Ніхто не бачив, як він сміється. Він завжди зосереджений на чомусь, як ніби обмірковує світове відкриття в галузі квантової фізики.
Приїхав його брат. Молодший на два роки. В костюмі. На шиї краватка. Сучасна зачіска. Усміхнене обличчя. Запитує: «А ти чого як опудало городнє? Чи тебе скупість доїдає»? Стрепенувся від неприємних слів. Сказав, що він справжній чоловік. І йому ніколи про різні дрібниці думати.
А братик не вгамовується. Хто тобі це сказав. Розкажи мені.
Відповідь – що предки. А брат: що лист вони тобі про це написали? Показав би. Чи є ще щось?
А той витріщив свої світло-блакитні очі, в яких ні думки, ні почуття, а одна тільки впертість і твердить щось про справжнього мужика.
А брат, який в костюмі і в краватці, раптом сказав фразу, яка їх посварила. Вони і раніше не зустрічалися, а тепер остаточно перестали спілкуватися. Він сказав так: «Не чоловік ти, а пень неотесаний».
Одна фраза. Але вона лягла кордоном між ними.
Воно ж по-різному в житті буває, розумієте, в «за гратами своїх переконань аж надто добре»: думати не треба. Розвиватися не треба. Сказано: справжній чоловік торт не їсть, тому що це жіноче баловство. Або: у неділю не можна пил витирати: Бог образиться і в пекло прожене. І багато таких «переконань» є: і для жінок, і для чоловіків, і для малих діточок, і для старих бабусь.
Автор: Георгій Жарко.
Фото ілюстративне.
