У нас із колишнім чоловіком були чудові стосунки. Поки я не зустріла його 31 грудня на парковці перед торговим центром
– Катерино, це ти? – я зупинилася посеред парковки, наче побачила привид. Переді мною стояв Данило, мій колишній чоловік. Шість років шлюбу, два роки спокійного розлучення, і ось він стоїть переді мною, тримаючи ключі від машини в руці. Його погляд видавав здивування. А я, я була здивована тим, кого побачила на пасажирському сидінні його авто.
Ми з Данилом одружилися, коли нам було по двадцять два. Закохані до нестями, ми вирішили не чекати – зіграли скромне весілля, запросили лише найближчих, а решті повідомили вже після церемонії. Тоді мені здавалося, що цей чоловік – моя доля. Але після весілля все змінилося.
Він виявився перфекціоністом, який не терпів безладу. Я ж не бачила нічого поганого в тому, щоб залишити чашку на столі або посунути прибирання на завтра.
Ми сперечалися через побут, через гроші, через відпустки. Усе, що ми робили разом, закінчувалося суперечками. І хоча любов з часом згасла, ми довго не наважувалися на розлучення – нам здавалося, що зможемо врятувати стосунки.
Одного вечора Данило сів поруч і сказав:
– Катерино, я більше не можу. Наш шлюб – це боротьба. Ми лише шкодимо одне одному. Давай розлучимося, поки не зіпсували все остаточно.
Це прозвучало як вирок, але я відчула полегшення. Ми розлучилися мирно. Домовилися не тримати образ і навіть час від часу спілкувалися – переважно з нагоди свят. Я щиро раділа, що наше розставання не було схожим на поле бою. Та якось все змінилося.
Першим про це натякнув мій друг Максим. Він розповів, що у Данила з’явилася нова жінка. Я пораділа за нього – мені здавалося, що він заслужив на щастя. Хоча сама ще не була готова до нових стосунків. Мені подобалося бути самотньою – ходити, куди хочу, проводити вихідні в тиші. Але доля вирішила випробувати мене на міцність.
На парковці перед торговим центром я випадково зустріла Данила. Ми перекинулися кількома словами – як справи, як здоров’я батьків. Я помітила рух у його машині і жартома сказала:
– О, ти навіть маму з собою взяв. Передай їй вітання.
Данило змінився на обличчі, і я одразу зрозуміла, що щось не так. Жінка в машині повернулася до нас, і мене перетрусило. Це була не його мати, а його нова партнерка – набагато старша за нього.
– Катерино, ти знову показуєш, чому я тебе залишив! – різко сказав Данило. – Вона розумніша, краща і ніжніша за тебе. І так, мені з нею в рази краще.
Я стояла на місці, не знаючи, що відповісти. Я ж не хотіла її образити – це був дивний збіг. Але він цього не зрозумів. Замість того, щоб залагодити ситуацію, Данило продовжував сипати дивні словечка.
Ми не стали друзями, і тепер я впевнена, що це на краще. Але мені цікаво – як би ви вчинили на моєму місці? Ви коли-небудь потрапляли в такі незручні ситуації? Що варто було сказати або зробити, щоб усе не закінчилося так? Поділіться порадами.
