Мій Павло (той, що з особливими потребами) дуже любить ходити в маркети і купувати Кока-Колу. От я сьогодні після праці вирішила бути доброю мамою: поїхали ми з ним візком в «Наш» супермаркет, що на Сихові, пише tvoemisto.tv.
Заходимо в магазин і зустрічаємось з гуртом тінейджерів: приблизно 10 хлопців та дівчат! Вони починають голосно і дико реготати, дивлячись у нашу сторону. Ми купили те, що планували, радості Павла не було меж.
Вийшли з магазину, і я вирішила все-таки якось цю ситуацію «розрулити» ‒ попросила цих молодих людей допомогти звести возик по пандусу. Вони з диким реготом повтікали у різні боки.
Пишу про це тому, щоб знову і знову казати: не ті науки вчать в школі, бракує наук людяності. Повинно бути обов’язкове волонтерство у старшокласників, треба багато розповідати, що таке служіння і хто такий ближній… не залежно від його фізичного стану.
Читайте також: Недолугі коментарі Літвінової та Познера про інвалідність танцівника обурили мережу (відео)
Але роль батьків також досить велика. Адже ця поведінка, яку вони продемонстрували до дитини з інвалідністю, буде такою ж і щодо людей похилого віку, до будь-якого ближнього, до своїх батьків врешті-решт. І не найважливіше, чи буде нова куртка і нові капці на Великдень у наших дітей, а те, чи вони мають якісь цінності і розуміють, що таке повага і любов до ближнього.