Хоч ці назви і схожі між собою, але це зовсім різні поняття. “Я образ” відображає, наскільки людина гідна любові, поваги, уваги в незалежності від його успішності, досягнень або результату на даний момент. Самоцінність не ґрунтується на порівнянні, це індивідуальне поняття, на яке немає критерій.
На відміну від цього, самооцінка навпаки, будується на оцінюванні та порівнянні. Це як оцінка себе за результатами своїх вчинків. При цьому критерії оцінювання формуються із загальноприйнятих, на основі порівняння інших людей у схожих умовах, ситуаціях.
Підвищена самооцінка також здатна завдати шкоди, як і занижена. Коли людина не може здорово оцінити себе, свої дії, вона не зможе отримати бажаного результату. Адекватна самооцінка може лише, якщо в людини високий рівень самоповаги.
Формування самоцінності
Самоцінність – не вроджена якість. Воно формується в нас у міру формування особистості і може змінюватись протягом усього життя. Найбільшого впливу сприйняття людиною себе мають батьки чи той, хто його виховував.
Самоцінність, чи образ власного «Я» (Я-образ), дитини формується у кілька років його життя. І те, як до нього ставилися батьки в цей період, позначається на його житті.
Коли дитина з дитинства оточена любов’ю, її помилки приймають і підтримують зростання її особистості, то вона виросте людиною, яка має високу самоповагу. Він глибоко поважає себе та інших, знає про власну важливість та цінність у цьому світі.
Все відбувається навпаки, коли дитинство людини пройшло не так радісно. Коли дитину постійно порівнюють, звертають увагу на її помилок, що вона гірша за інших і не дотягує до їхнього рівня, у неї розвивається негативне сприйняття свого образу.
Образа, насильство, приниження також глибоко ранять ніжну душу дитини та вбивають її самооцінку. У цьому таке ставлення який завжди може бути проявом сильної жорстокості. Іноді навіть кілька слів сказаних в люті можуть глибоко поранити дитину і сильно вплинути на її особистість.
Байдужість, холодність і поверхневе ставлення також відбивається на «Я-образі» дитини. Особа, яка з цим зіткнулася, почувається неповноцінною, надто критично ставиться до себе і вважає себе невдахою. Він не має віри, що він гідний кращого.
Не обов’язково, що батьки взагалі не стежили за дитиною. Вони могли повністю закривати його потреби у їжі, навчанні, фінансах та інших матеріальних аспектах. Але без відкритого, емоційного спілкування до душі.
5 ознак заниженої самоцінності
Часта невпевненість у собі. Якщо ви часто сумніваєтеся в собі, відчуваєтеся ніяково і невпевнено — це перший ознака, що є проблеми із самоцінністю.
Ви надто критичні до себе. У вас на всі випадки знайдеться привід причепитися до себе навіть коли інші бачать тільки плюси.
Порівняння відбувається з іншими. Замість того, щоб прагнути покращити свій результат і стати сильнішим за себе вчорашнього, ви порівнюєте собі з іншими.
Вас турбує, що про вас подумають. Постійні думки у тому, що скажуть інші, викликає нездорову залежність. Ви втрачаєте собі, намагаючись догодити чужій думці.
Ви відчуваєтеся погано, якщо оточуючим погано. Навіть якщо особисто у вас немає цього приводу.
Позитивне самооцінювання
Ви спокійно ставитеся до своїх промахів та помилок. Просто робіть висновки і живете далі, без постійного самобичування та жалю з цього приводу.
Ваша життя тісно пов’язана із вашими близькими. За потреби ви допоможете оточуючим, але ви не живете їх проблемами і не берете на собі чужі обов’язки.
Адекватне ставлення до заслуг інших та здатність працювати з оточуючими, без постійних порівнянь – це про вас. Не намагаєтеся довести нікому, що ви краще, але постійно покращуєте свої власні результати.
Вас не турбує, що думають інші. Ви можете вислухати їх, зробити висновки, але на цьому все. Проти своїх переконань ви не підете.
Ви не робите трагедії з невдач і в будь-якій ситуації впевнені у собі. Проблеми сприймаєте швидше як чергову головоломку, ніж привід впасти у лють чи розплакатися.
Висновок
Самоцінність – це та фундаментальна річ, без якої не може існувати жодна людина. Вона формується з раннього дитинства і залежить від впливу батьків у період. Але за бажання рівень самоцінності завжди можна підняти шляхом дієвих практик та глибокого самоаналізу.