fbpx
Дозвілля
Тимофій і Олена жили у шлюбі вже понад 25 років. Щаслива, успішна, працьовита сім’я. Одне тільки журило подружжя – не було у них дітей. Та одного дня вони дізналися, що у них народиться особлива дитина

Тимофій і Олена жили у шлюбі вже понад 25 років. Щаслива, успішна, працьовита сім’я: Тимофій – архітектор приватної фірми, Олена – вчителька початкових класів, яку дуже люблять діти.

Одне тільки журило подружжя – не було у них дітей. Тимофій більшість часу проводив на фірмі, завантажував себе роботою, щоб менше думати про це. Олена також намагалась більше часу проводити з дітьми, яких вчила, і додатково займалась репетиторством.

Якось, одного разу після роботи, пішла Олена на вечірнє Богослужіння. Священик говорив проповідь про святих Йоакима і Анну, які довгими роками молилися про потомство. Раптом почула жінка голос Божий в душі, який давав зрозуміти,  що її терпіння не намарно і що в неї скоро народиться особлива дитина, яка буде великою в очах Божих і матиме пошану від людей.

Ввечері повернулась Олена до хати, приготувала вечерю і сказала чоловікові:

– Ти знаєш Тимофію, я сьогодні була на Богослужінні, там отець розповідав про святих Йоакима і Анну, які теж не мали довгий час дітей. Але Бог нагородив їх за їхнє терпіння і вони стали батьками самої Божої Матері. І ти знаєш, під час проповіді, я відчула, що ми теж будемо батьками особливої дитини.

– Ой люба, – відповідає зітхаючи Тимофій, –  в Бога все можливе, на все Його Свята воля.

По недовгому часі відчула жінка, що її стан змінився. І справді підтвердилось, що вагітна. Щастю подружжя не було меж, обоє готувалися до цього щасливого моменту. Тепер Тимофій намагався по-швидше полагодити на роботі і спішив додому, бо не хотів залишати Олену надовго на самоті.

Коли цей щасливий день настав, Олена народила дівчинку, яку назвали Даринкою, бо це справді був Божий дар у їхньому з Тимофієм житті.  Раділи усі, друзі, родичі, колеги по роботі.

Даринка і справді росла особливою дитиною. Ще з раннього дитинства Даринка більше любила самотність і спокійне тихе життя, хоч і була відкритою у спілкуванню з друзями. Вчилася дуже старанно, та й батьки хотіли дати для неї все найкраще, а головне – свою любов. Для Тимофія і Олени дівчинка стала окремим всесвітом. Не забували батьки і про християнське виховання і щоденну подяку Богу.

Від маленької дівчинки Даринка ходила з батьками до Церкви. Не було такої неділі чи свята, щоб вона не була на Богослужінні.

Одного разу, під час Великодного посту, у церкві проводились реколекції, і монах, якого запросили їх провадити, розказував про терпіння і Хрест Спасителя. І хоч Даринка вже добре знала Біблійні розповіді, та саме цього року, під час цих наук, дівчина відчула надзвичайну любов до Христа, до Його святої чистоти. Відтоді вона почала ще більше цікавитися життям Ісуса та Марії і святих подвижників . Також Даринка надавала перевагу читанню духовної літератури, аніж вечіркам, веселим забавам з однокласниками чи друзями.

Наближався випускний вечір, закінчення школи , батьки запитали Даринку, куди хоче піти вчитися, ким хоче бути в майбутньому?

“Тату, мамо, я довго думала як мені почати доросле життя і вирішила, що хочу стати черницею, хочу посвятити своє життя Христові, з любові до Нього. Нічого більшого мені в житті не потрібно”, – відповіла батькам дівчина.

Мов блискавка з неба, прогриміла відповідь Дарини. Олена і Тимофій не сподівалися такого вибору, адже вона в них була єдина дитина і не хотіли так швидко і назавжди її відпустити. Спочатку сумно було батькам, та не сміли Тимофій та Олена повстати проти волі Божої і розуміли, що не можуть йти проти вибору дівчини. Тепер вони остаточно усвідомили, в чому була її особливість.

Коли настав час, батьки попрощалися, благословили Дарину і вона поїхала до великого міста, де був монастир сестер Св. Йосифа Обручника.

Щаслива Дарина постукала до брами монастиря, її привітно зустріли сестри і мати настоятелька. Звичайно, що стати одразу черницею неможливо, для цього потрібно було пройти певний шлях.

В монастирі Дарина старалася в усьому бути слухняною матері настоятельці і старшим сестрам, які любили її за старанність, лагідну вдачу та щиру душу.

Наближався празник Різдва Христового, який співпав з днем прийняття чернечих обітів і офіційного затвердження вступу до монастиря сестер новачок, серед яких з Дариною було ще троє дівчат. Вони готувалися до цього дуже старанно, відбували потрібні науки та реколекції. В цей щасливий для Дарини день, приїхали також Тимофій і Олена, щоб підтримати свою донечку. Під час Різдвяних відправ прийняла Дарина разом з іншими дівчатами чернечу рясу і нове монаше ім’я. Тепер вона зветься сестра Марія від Божого Дитятка Ісуса.

Сестра Марія стоїть на колінах біля стаєнки Новонародженого Христа, дякує Богові і молиться:  “Ісусе, Спасителю, в ніч Свого Народження прийди до кожної душі, до кожного людського серця і наповни його радістю любов’ю і миром!”

Марія Мазурик, “Різдвяна ніч”