Тих, хто був поруч з вами в погані часи, візьміть з собою в часи хороші.
Тих, хто їв разом з вами гіркий хліб, нагодуйте святковим пирогом, коли буде пиріг. І ви не прогадаєте, не помилитеся. Не тих візьміть, хто голосно висловлював співчуття і дивився цікавий серіал під назвою “ваше життя”, а тих, хто ділив з вами тяготи лихого часу, – ось про цих людей треба пам’ятати і за руку їх з собою повести в добрий час. В благодатні дні, які настануть після випробувань і поневірянь.
Коли у одного чоловіка був поганий час, з ним поруч залишився водій Толя і бухгалтер Оля. А часи тоді взагалі були такі, лихі, дев’яності… І водієм у переслідуваного противниками бізнесмена було не зовсім безпечно бути, – тому що стріляли. І не особливо розбирали, в кого саме стріляють. І бухгалтером було небезпечно бути, бо садили. І стріляли, було й таке. І грошей зовсім не було, було й таке. Всі розбіглися геть, покинувши колишнього багатія і процвітаючого бізнесмена. Тільки водій Толя виходив на роботу, як годиться. І бухгалтер Оля працювала, вела документацію, не зливаючи її противникам. Хоча з водієм у свій час бізнесмен взагалі їздив на громадському транспорті і на таксі, тому що машину у нього відібрали. А Оля з дому працювала без всякого Інтернету, зв’язок тримали по домашньому телефону. Були погані часи.
А потім настали хороші. І бізнесмен відвоював те, що у нього відібрали, та ще нове нажив, створив, – не всі бізнесмени злодії. Він завод відкрив врешті-решт. І своїм заступником зробив водія Толю, який отримав заочно освіту, коли це стало потрібно. В погані часи це було не потрібно. А Оля, як і раніше бухгалтер. Головний бухгалтер. І багато років все йде добре, хороші часи настали. Зі своїми складнощами, але хороші, якщо порівняти з минулим. Коли дожити до вечора вже було удачею і святом…
Хто був поруч з вами в чорний час, хто ділив тяготи і небезпеки, хто не кинув, не втік, не картав і не зраджував, – ось з цими людьми і треба йти в світле майбутнє. Розділити з ними свято і достаток. Не можна кидати дружину, яка чесно ділила з вами тяготи чорних днів. Друга не можна залишати, який підтримував і не кидав в поганий період. Навіть собаці треба подякувати за вірність і відданість в смутний час, коли всі пішли – адже свято скінчилося. Або дивилися з партеру на гладіаторський бій з цікавістю. З безпечного місця дивилися…
Може, ці люди не такі вже прекрасні і чудові. Може, інші будуть питати вас: “а що ця людина робить поруч з вами? А чому поруч з вами така звичайна жінка, а не зірка, не модель? А може, не варто запрошувати на свято старого друга, він не дуже-то презентабельний і дотепний? І собака у вас стара, недужа. Навіщо ще й її на свято тягнути?”.
Може, будуть питати і шепотітися за спиною. Та нехай собі шепочуться. Це чужі люди, просто гості на нашому святі життя. Вони приходять і йдуть. Залишаються СВОЇ. І знайти своїх дуже просто: подивіться, хто залишився поруч з вами в важкі часи і розділив з вами всі тяготи і незгоди…
Кір’янова Анна
