— Олег, привіт! – пролунало в телефонній трубці голос майбутнього тестя Олега.
— Вітаю, Михайло Сергійович! – досить бадьоро відповів хлопець.
— Що ти робиш? Не зайнятий? Я тебе ні від чого важливого не відволікаю? – почав запитувати чоловік.
— Та ні, ви що?! Нічого подібного з усіх перерахованих! – посміявся Олег. – А що, потрібна якась допомога?
— Ти знаєш, просити тебе трохи незручно, а з іншого боку, помічників більше немає! Марічка з Катериною взагалі не допомагають у таких справах!
— То чого ж саме вам потрібно, Михайло Сергійович? – не змінюючи інтонації, так само жваво запитав Олег.
— Ти завтра чим плануєш займатися?
— Я завтра?! – задумався хлопець. – Давай спочатку вирішимо ваші питання, а на свої справи у мене знайдеться час. Якщо потрібно, вночі по роботі займусь! Так чим вам допомогти?
— Робота важка, Олеже! Я сьогодні опалубок навколо будинку, а завтра хочу залити все це бетоном! Допоможеш?
— Звісно, допоможу! – одразу погодився Олег.
— Я б ще бетономішалку сюди викликав, але двір маленький, така машина сюди не влізе! – почав він, ніби виправдовуючись.
— Михайло Сергійович! Спокійно! Я ж сказав, допоможу, значить, допоможу! Завтра о восьмій ранку буду у вас! Підійде?
— Велике спасибі тобі, Олеже! – Зрадів майбутній тесть хлопця. – Я до завтра все підготую, щоб зранку самого не витрачати час, і за день, сподіваюсь, все зробимо!
— Тоді до завтра! До побачення! – сказав Олег і завершив розмову.
Олег сидів і працював за комп’ютером, коли йому подзвонив Михайло Сергійович. Після розмови він повернувся до своїх справ.
Через приблизно двадцять хвилин у кімнату зайшла дівчина Олега, Марина, дочка Михайла Сергійовича.
— Олеже! – звернулася вона і обняла ззаду. – Які плани на завтра?
Олег обернувся і подивився на неї.
— А ти що, не в курсі? – здивовано запитав він.
— Ні! А повинна? – не менш здивовано відповіла Марина.
— А що ти хотіла?
— Я хотіла завтра разом з тобою по магазинах погуляти! Гардероб трохи оновити!
— Не вийде! Тебе обігнали, – усміхаючись, відповів він дівчині.
— Не зрозуміла! Хто посмів?
— Твій батько! Його пропозиція мені, чесно кажучи, більше сподобалася! Я вже засидівся за комп’ютером з цим!
— Взагалі нічого не зрозуміла! – незадоволено відповіла Марина. – Чого йому від тебе треба?
— Я зараз дуже зайнятий! Візьми телефон і подзвони йому, нехай сам все пояснить, а мені сьогодні ще багато чого зробити, щоб завтрашній день був легшим!
Олег поцілував кохану в щоку і продовжив свої справи. Марина взяла телефон, набрала батька і пішла з’ясовувати, чому Олег не може завтра з нею по магазинах. Через кілька хвилин вона повернулася з дуже поганим настроєм. Ймовірно, батько наполягнув на своїй думці, і дочка не змогла його переконати.
Олег помітив, що Марина чимось сильно незадоволена, але не став питати деталі. Йому і так було чим зайнятися.
Наступного ранку Олег прокинувся дуже рано. Прийняв душ, поснідав і почав збиратися до батьків Марини. Коли він вже одягався, прокинулася Марина. Вона вибігла з кімнати і одразу звернулася до молодого чоловіка.
— Олеже! Залиш мені ключі від машини! Я сама по магазинах пробіжусь, розумієш, ти весь день будеш зайнятий!
— А до твоїх мені на чому, на своїх двох добиратися? – широко усміхаючись, запитав хлопець.
— Ні, автобуси ж ходять до них, майже кожну годину! На автобусі і доїдеш! – відповіла вона.
— А навіщо тобі машина? Магазини, в яких ти мене зазвичай тягнеш, знаходяться всього за п’ятнадцять хвилин ходьби! Прогуляйся, а я поїду! Мені ще майже годину до дому твоїх батьків добиратися! — сказав Олег і потягнувся до дверей.
— Ну, Олеже! – почала Марина.
— Ні! Я не збираюся на автобусах у таку далечінь їхати! А потім назад, ще втомлений, і теж на автобусі! Я поїхав! — він поцілував дівчину і вже майже відкрив вхідні двері.
— Ну тоді ввечері за тобою приїду! – Ти все одно весь день будеш зайнятий, ну, Олеже! І грошей переведи на карту! А то з чим я по магазинах піду?
— А ще що тобі зробити? – трохи розсердився молодий чоловік. – Машину дай, грошей переведи! Що ще?
— Більше нічого! – зробивши на обличчі трохи сором’язливу усмішку, відповіла Марина.
— Грошей переведу! Машину не дам!
— Ну, Олеже! Що ти, як маленький!
— Я як маленький? – здивовано відповів він. – Марино, або гроші, або машину вибирай! — поставив він свою дівчину перед вибором.
— Гроші! – змінивши усмішку на гримасу, сказала Марина.
— Добре! – знову поцілував її в щоку Олег.
Дівчина залишилася не дуже задоволеною тим, що не змогла повністю задовольнити свої потреби на день. А Олег спустився з третього поверху, сів у машину і вирушив до її батьків, які щойно закінчили будівництво власного будинку на ділянці. У процесі будівництва Олег також активно допомагав.
Приблизно о восьмій вечора Олег і Михайло Сергійович нарешті завершили роботу, розпочату з самого ранку. Вони обидва були дуже втомлені.
Але зайти і прийняти душ перед вечерею хлопець себе змусив. Після вечері у батьків Марини, молодий чоловік сів у свою машину і вирушив назад додому.
Всю дорогу він мріяв лише про одне – про м’яке ліжко і дуже зручну подушку.
Прибувши додому, Олег, як ні в чому не бывало, піднявся на третій поверх, відкрив двері квартири і увійшов всередину. Марина вже чекала і зустрічала свого хлопця. Обнявши і поцілувавши дівчину, Олег одразу ж направився до спальні, де його чекало ліжко.
Вже вмостившись під ковдрою, він почав відключатися. Але ось так просто заснути хлопцю цього вечора не дано.
— Олеже! Ти завтра чим плануєш займатися? – влаштувавшись навпроти хлопця, запитала Марина.
— Спати весь день! – сонним голосом відповів він. – А потім? Далі спати.
— Ну, я серйозно!
— Я теж! – пробубнів Олег і відвернувся від Марини.
— Ну, Олеже! Що ти відвернувся? То чим ти завтра збираєшся займатися?
— А що ти від мене хотіла завтра? – не повертаючись, запитав напівсонним голосом він.
— Щоб ти завтра зі мною поїхав вранці по магазинах!
Олег стряхнув сонливість і повернувся до Марины.
— Ти ж сьогодні ходила по них!
— Я не все купила, що хотіла!
— Ну тоді завтра сходи і купи сама, Маришо! На завтра у мене роботи багато!
— Ні, Олеже! Я з тобою хочу сходити! І тим більше мені сьогодні грошей на все, що я планувала, не вистачило!
— Що ти маєш на увазі? – сон остаточно покинув хлопця. – Я тобі п’ятнадцять тисяч перевів! Ти що, мою зарплату півмісячну за день витратила? – почав він вже обурюватись. – Що ти там купила?
— Нова сумочка і туфлі! – спокійно відповіла Марина.
— Сумочка і туфлі? За п’ятнадцять тисяч? – у Олега затремтіли руки. – Ти здорова, ні? Скільки у тебе вже цих сумочок з туфлями та іншим непотребом, які ти більше не носиш?
— Ну, це брендові речі, Олеже! Вони так і мають коштувати! І я не збираюся носити щось дешеве! І не треба так на мене дивитися!
— Це «брендові» речі, і ти, дорога моя, зараз мариш! Це звичайні речі, на яких просто етикетка фірмова! Це все придумано для таких, як ти! Щоб ви показуху один перед одним робили, а ці підприємливі люди гроші зібрали! І все!
— Якщо тобі грошей на мене шкода, то і скажи!
— А я зараз так і сказав! Тільки не на тебе, а на ту марноту, що ти купуєш втричі дорожче! Скільки коштує сумочка, яку ти купила?
— Майже десять тисяч! – грубо відповіла Марина.
— Ти реально не здорова, Марино! Ти її кілька разів з собою візьмеш кудись, і все, вона буде просто так валятися потім! Я тобі таких грошей на всяку дурницю більше не дам! – відверто занервував хлопець.
— Справді? – загорілися очі Марини. – А ти, милий мій, не забув, у чийї квартирі ти живеш? Це взагалі моя квартира! Якщо що! — занесло дівчину.
— Це взагалі квартира твоїх батьків! І за все в цій квартирі плачу взагалі я! Якщо що! Все в цю квартиру купую, якщо що, теж я! Твої бажання, прогулянки по магазинах і всю цю марноту оплачую теж я! І я не просився тут жити, якщо ти не забула, це, звичайно! Я орендувати хотів, але ти мене переконала переїхати сюди, до тебе!
— І що, що ти тут за все платиш? Ти ж таки зобов’язаний за все це платити! Ти ж чоловік, врешті-решт, чи хто?
— Я зобов’язаний? – вказуючи пальцем на себе самого, усміхнувся Олег. – Ти нічого не сплутала, дівчино? Ти так розмовлятимеш зі своїми подругами та друзями, які більше на подруг тягнуть! Зрозуміла! – серйозно почав говорити хлопець. – Я приїхав від твоїх батьків, я весь день допомагав твоєму батькові! До цього ми з ним разом ставили паркан навколо вашої ділянки, кріпили дах на будинку, і вікна з дверима теж допомагав встановлювати! Я хоча б раз згадував тобі про це, показався якось?
— А я тут при чому? Я ж тебе про це не просила! Ти сам погоджувався на це! Тим більше батько казав, що ти не дуже допомагав йому! Він в основному сам все робив!
— О як! – знову усміхнувся хлопець.
— То що, ти завтра зі мною поїдеш по магазинах вранці?
— Ні! – відповів Олег. – Не поїду!
— Ти що, образився? – тут же запитала дівчина. – Я нічого образливого тобі не сказала, все заради справи!
— Та я зрозумів! Мені цікаво, Марино, ти що думаєш, я зобов’язаний працювати на твою родину? Або ти думаєш, що я після всього, що ти мені зараз сказала, з тобою по магазинах піду?! – запитав Олег. – І до речі, скажи батькові! Що дім обшити на наступному тижні я йому не зможу допомогти!
— Чому? Ви ж з ним вже домовилися! Ти пообіцяв, тож мусиш виконати обіцянку. що за новини такі. я не розумію тебе?
— По-перше, я буду зайнятий, і мене тут не буде! По-друге, якщо він в основному все сам робить, то я думаю, без моєї допомоги йому теж обійдеться нормально, тим більше я практично нічим не допомагаю!
— А де ти будеш? І чим будеш зайнятий?
— Потім дізнаєшся! – сказав Олег, піднявся з ліжка і пішов у іншу кімнату, де стояв старенький диван і його комп’ютерний стіл з усім робочим обладнанням.
Цю ніч Олег провів на тому дивані. Вранці, коли він прокинувся, хлопець першим делом розібрав свій комп’ютер. Від’єднав системний блок від моніторів, заніс з лоджії коробки і упакував усе в них. Поки він всім цим займався, Марина ще спала.
Коли Марина нарешті прокинулася, вона побачила, що Олег вже виніс з квартири всі свої речі. Війшовши в кімнату, яка служила молодому чоловіку робочим кабінетом, і не знайшовши на столі комп’ютера, Марина дуже розсердилася. Вона швиденько побігла назад у спальню, щоб взяти телефон і зателефонувати Олегу.
Але не встигла вона знайти його контакт у телефоні, як вхідні двері відчинилися і Олег увійшов у квартиру.
— А ти що, тікаєш від мене? – тут же кинулася до нього Марина.
— Ні! – відповів Олег. – Просто йду!
— А схоже, що тікаєш все-таки! — дивлячись на молодого чоловіка з презирливим поглядом, вона залишалася при своєму.
— Ну, взагалі-то, коли утікають, то назад не повертаються, щоб сказати про це!
— Це що, через ту марноту, що я тобі вчора сказала? Ти справді через це вирішив мене кинути?!
— Ні, Марино! Не через це! Твої вчорашні слова просто змусили мене багато чого в наших стосунках переосмислити!
— І що то ти там переосмислив? Мені цікаво!
— Ну, якщо ти мені вчора почала дорікати через те, що я відмовився з тобою по магазинах ходити і гроші витрачати на всяку дурницю, значить, ти давно про це думала, і ця думка давно крутилася у твоїй голові! Спонтанно такими словами не розкидаються! До того ж, твій батько взагалі класний, не очікував від нього, чесно кажучи!
— А говориш, не через це! Таки, через вчорашню розмову!
— Ні! Через те, що може чекати мене в майбутньому у стосунках з тобою! Ти сама нічого не хочеш робити, працювати не хочеш, заробляти, на твою думку, має чоловік у родині!
— Я так і думала, що тобі просто грошей на мене шкода! Да і йди звідси!
— Що і треба було довести! От тільки я не сам іду а разом зі своєю зарплатнею. Тож бувай, люба.
— Ну, Олеже, почекай, не йди! – тут же залементувала дівчина. – Все, я все зрозуміла, повертайся, більше ні слова тобі не скажу. Ну що ти надумав, га? Ми ж у Карпати збирались, я готель забронювала вже, сьогодні оплатити треба. СПА і басейн, на два тижні. Тато ніколи мені не дозволить скільки грошей витратити йому тільки будівництво у голові. Олеже, ти мене чуєш узагалі? Куди ти?
— Привіт батькові! – нарешті сказав Олег, кинув ключі від квартири на комод і покинув чужу оселю.
Головна картинка ілюстративна.
