Ми маємо самого Бога, який під’їжджає до нас розгублених серед наших щоденних проблем і викликів та каже: “Ти здолаєш цей перевал!”
Молодим священником я вирішив поглибити свої знання з англійської і користався нагодами, які пропонувала Львівська Богословська Академія, – літня англомовна школа в Карпатах. Одного року я навіть був її директором. Нашими викладачами були носії мови. Одна з них – Тереза Андерсен – запросила мене навідатися до її родини в Форт Колінз у штаті Колорадо, що в Америці.
Будучи там, її автомобілем ми поїхали подивитися на Великий Каньйон.
Назад верталися в п’ятницю вечері, а мій літак додому завтра. І раптом на дорозі бачимо знак, що на перевалі сніг, і лише авто з певного типу шинами чи з ланцюгами можуть проїхати. Вечір п’ятниці, але ми таки поїхали шукати ланцюги і навіть їх купили. Темніє, якось намагаємося накласти ці ланцюги, але з кожною хвилиною надії все менше.
Під’їжджає шериф. Ми йому пояснюємо, що відбувається. Він дзвонить на перевал і повідомляє, що через дві години перевал закриють, і з ланцюгами ми не встигнемо. Надія зникає…
Тут відбувся діалог, який я пам’ятаю досі:
– Давайте я гляну на ваші шини. Чи там є літери M+S – mud and snow (бруд та сніг)?
Це маркування з боків автомобільних шин означає, що гума – зимова.
– Є!
– Так це ж добрі колеса! Ви встигаєте!
Ми швиденько зняли ланцюги і помчали на перевал. По дорозі Тереза розплакалася: «Як же ж важливо, щоби хтось у житті тобі сказав: “Твої колеса підходять!” Ми маємо не шерифа, ми маємо самого Бога, який під’їжджає до нас розгублених серед наших щоденних проблем і викликів та каже: “Ти здолаєш цей перевал!”
Блаженніший Святослав Шевчук
