«Ти за це ще відповіси», — прошипіла родичка, дізнавшись про звільнення.
Євген стояв посеред офісу, розглядаючи купу паперів на робочому столі. Тиждень минув нелегко: бізнес стрімко зростав, клієнтів ставало більше, штат співробітників потребував розширення.
Чоловік знайшов усіх, крім особистого помічника, на вакантну посаду якого ніхто не підходив: або не було досвіду, або людина вимагала забагато зарплати.
Своєю проблемою Євген поділився з батьками, і ті відразу ж знайшли претендентку.
— Візьми Юлю! — запропонувала сестра Єва. — Олексій все одно скаржився, що вона сидить вдома і нічого путнього не може знайти з роботи.
— З родичами працювати не хочеться, це, як показала практика, нічого доброго не приносить, — неохоче відповів чоловік. — До того ж я бачив її лише двічі: на весіллі брата і на хрестинах. Мені вона здалася флегматичною.
Однак родина продовжувала наполягати. Приєдналися навіть мама, тато і тітка, невісткою якої була двадцятип’ятирічна Юлія. Потім прийшла черга й Олексія. Він почав активно просити Євгена влаштувати дружину на роботу, запевняючи, що вона дуже відповідальна і серйозна дівчина.
Євген здивовано подивився на брата, слухаючи його похвалу на адресу власної жінки:
— Навіщо їй саме посада помічника керівника? Тут величезне навантаження, часті відрядження, робота з документацією цілими днями. Прийдеться багато бігати, сидіти на стільці не вийде.
— Робота — є робота, хіба погано заробити більше? — Олексій легковажно махнув рукою.
— Нехай завтра приходить, — піддавшись тиску, погодився з двоюрідним братом чоловік.
Проте Юлія з’явилася лише через три дні. Увесь цей час через магнітні бурі вона посилалася на сильне нездужання. Євген прийняв її у своєму кабінеті і докладно роз’яснив усі обов’язки та вимоги:
— Робочий день триває з дев’ятої ранку до шостої вечора. Часті поїздки, величезна кількість документації, спілкування з замовниками, ведення звітності, перевірка договорів. Вільного часу буде мінімум. Потягнеш? Можливо, варто добре подумати?
Юлія кивнула і, сильно зніяковівши, помітно почервоніла. Стисненим голосом вона рішуче сказала:
— Не переймайся, я до всього готова. Я витривала і вмію витримувати різні ситуації.
— Час покаже, — усміхнувся у відповідь Євген і запропонував разом випити по чашці кави.
Перші два дні Юлія, справді, виявляла неймовірне старання, приходила вчасно, акуратно виконувала всі завдання. Однак на третій день виникли складнощі. Дівчина раптово відмовилася їхати на важливу зустріч із замовником, пославшись на незручне взуття.
— Ой, я сьогодні на підборах! Поїхати не зможу. Треба було раніше попередити, — звинувачувальним тоном заявила Юлія.
На четвертий день вона взагалі нічого не зробила, повідомивши Євгену, що доручені їй завдання незрозумілі, хоча пояснення були надзвичайно чіткими. Вона також відмовилася передзвонювати клієнтам, заявивши, що не хоче спілкуватися з людьми, які не можуть відрізнити каву «Латте» від «Капучино».
— Причому тут це? — здивовано спитав чоловік. — Ти ж не про каву з ними розмовляти маєш!
Проте родичка ігнорувала слова прямого керівника, ніби й не вважала його таким.
Євгена це дуже дратувало, і він намагався привести дівчину до ладу:
— Юліє, прошу зауважити, що твої обов’язки вимагають якісного виконання у строк, інакше доведеться звільнитися.
Дівчина поглянула на Євгена, обурилася і продовжила займатися своїми справами.
Ввечері п’ятого дня Юлія прийшла на тридцять хвилин пізніше встановленого часу, заявивши, що проспала будильник. Євген ледь втримався, щоб не показати їй двері, але до кінця дня все ж повідомив родичці про звільнення:
— Я змушений тебе звільнити! Моїй фірмі потрібні спеціалісти, які працюють ефективно і професійно, а ти, не з них. Не справляєшся…
— Ось як? — усміхнулася Юлія і почала збирати речі. — Чесно кажучи, ти ніякий керівник! Я таких у житті ще не бачила!
— А ти ж скількох бачила? Пам’ятаю, ти ніколи толком і не працювала, — з посмішкою сказав чоловік.
— За це ти ще відповіси! — прашипіла дружина двоюрідного брата і пішла, востаннє кинувши погляд на Євгена у діловому костюмі.
Коли вона пішла, чоловік розслабився, але, як виявилося, ненадовго. Через кілька годин його чекав неприємний сюрприз. Двоюрідний брат Олексій з’явився у кабінеті Євгена обурений:
— Що ти робиш? Звільнив мою дружину за відмову?! Як ти міг?… і родич ще…
— Яка відмова? Про що йдеться? Твоя дружина нічого не робила… — здивовано відповів Євген, не розуміючи претензій.
— Юлія стверджує, що ти залицявся до неї!
— Про що ти? Навіщо мені це? Ми лише раз разом каву пили у кабінеті…
Однак Олексій не хотів слухати виправдань родича:
— Вона повернулася додому у сльозах, казала, що ти наполегливо запрошував її на побачення! Зізнавайся, Женю!
— Бути такого не може. За тиждень, що вона у мене працювала, я спілкувався з нею лише офіційно, жодного особистого інтересу! — розгублено подивився на брата Євген.
— Я тобі не вірю! Зараз ти дізнаєшся, дорогий родичу, що буває за такі витівки! — сказав чоловік.
З великими зусиллями Євгену вдалося його заспокоїти. Але вранці його чекав ще один сюрприз. Невідомі пошкодили шини на автомобілі Євгена і розбили скло у віконному отворі офісу.
Чоловік чудово розумів, що це справа рук двоюрідного брата. Той усе заперечував, але за його тоном було очевидно, що без нього тут не обійшлося.
Родичі розділилися на два табори: батьки та сестра підтримували Євгена, а решта стали на бік Юлі та Олексія. Для чоловіка настали важкі дні. Родичі звинуватили його в усіх гріхах, підлеглі косили підозрілими поглядами, партнери почали сумніватися у надійності бізнесу.
Двоюрідний брат з дружиною теж не пасли задніх — розповсюджували про Євгена необґрунтовані плітки. Щоб спробувати відновити справедливість, чоловік звернувся до досвідченого адвоката, якому довіряв багато років. Адвокат пояснив, що твердження Юлії абсолютно бездоказові, а її поведінка сама по собі ставить під сумнів будь-які звинувачення. Підкріплений словами професіонала, Євген вирішив звернутися до суду з позовом про захист честі та гідності.
Суддя призначив засідання, і обидві сторони зібралися у залі суду. На засіданні адвокат Євгена представив переконливі докази: відсутність свідків, об’єктивність записів камер відеоспостереження та інші аргументи, що підтверджують невинуватість клієнта.
Судовий процес тривав кілька місяців, але врешті суд постановив задовольнити позов Євгена до Юлії і визнати звинувачення у залицяннях неправдивими. Лише після цього двоюрідний брат з дружиною прикусили язики, а родина, яка їх підтримувала, почала вибачатися перед чоловіком.
— Хто ж знав, що у мене така невістка?! — тітка відразу звалила всю провину на Юлію. — Я навіть подумати не могла, племіннику. Пробач мене… жінка ж… ось я їй і повірила…
За нею перепросили ще кілька людей, однак Євгену їхні вибачення були вже не потрібні. Він не мав жодного бажання спілкуватися з ними. Саме тому почав уникати родичів, які спершу йому не повірили.
З Олексієм і Юлією Євген більше не перетинався. Вони не з’являлися там, де був він.
Сімейні свята родичі, які образилися одне на одного, відвідували у відсутності один одного.
Пройшли роки, а стосунки між ними не поліпшилися. Юлія й досі грала роль ображеної, а Євген не хотів спілкуватися з братом за недовіру та перешкоди у бізнесі, які вони йому спричинили. Ось так, бажання допомогти з роботою розсварило всю родину.
