Мар’яна не могла зрозуміти як вона могла закохатись в такого чоловіка коли слухала його чергову лекцію про те що і як потрібно правильно робити. Докори Артура ставали все безглуздішими кожного дня. А тільки нещодавно вона так хвалилась подругам тим, що нарешті зустріла ідеального чоловіка. Не розкидає шкарпетки та й в принципі речі, завжди ходить в красивих костюмах, гарно зачесаний, прямо таки волосок до волосочка.
В порівнянні з її колишнім, Тарасом, який в трениках в гості міг прийти, під резинові шльопанці міг вдягнути шкарпетки, Артур був нереальною людиною. Як такий чоловік в свої 30 років не одружений? Ні аліментів, ні кредитів. Це ж як Мар’яні пощастило?
– Дівчата, він реально дуже акуратний, – розповідала подругам Мар’яна. – Я навіть такого порядку дома не маю, як в нього в квартирі. Красивий, охайний, але так довго в холостяках затримався. Так, мені безумовно пощастило!
Подруги зітхали з білою заздрістю. В них другі половинки не славляться такою ж акуратністю.
Мар’яна та Артур одружились. І ось тоді вона зрозуміла, чому її коханий так довго холостякував. Волосок у ванній. Один єдиний. З нього все почалось.
– Прибери його і обов’язково все вимий з побутовою хімією. – мовив Артур до тепер вже дружини.
Мар’яна здивувалась, але пішла і зробила, що попросив чоловік. Через деякий час вона стала помічати, що її обранець після кожного рукостискання витирав руку та обробляв її антисептиком.
Вечір після роботи. Мар’яна дуже втомилась та вирішила подивитись фільм. Але її спокійний відпочинок перервав неспокійний Артур. Він відвів її на кухню, вказав пальцем на тарілки і сказав, що їх треба краще та ретельніше мити і витирати паперовими рушниками.
– Ну вони ж стоять в сушарці, а поки там стоять – самі й висохнуть. – намагалась пояснити Мар’яна, але чоловік її не послухав та прочитав довжелезну лекцію як потрібно правильно мити посуд.
Після цього Мар’яна образилась на Артура, але так як характер в неї м’який, то незабаром перестала й простила. Проте щастя тривало не довго. Вже наступного дня, Артур розпочав іншу лекцію під назвою: «Як правильно потрібно прасувати його костюм», бо бач не сподобалось йому, те як це зробила Мар’яна. Ввечері цього ж дня – о Господи, смітинка на підлозі!
– Ну але ж її можна побачити хіба що в мікроскоп! – дивувалась Мар’яна.
– Кохана, саме через такі дрібниці все навколо стає брудним! Йди протирай підлогу заново! – наполягав Артур.
Ще дещо змінилось в житті Мар’яни. Її улюблені посиденьки в кафе чи ресторані з подружками що вихідних були завершені Артуром, який наполягав на тому, що вона не знає, як помили посуд на кухні закладу, чи хто до тебе сидів на тому стільці та клав руки на той стіл.
Діло дійшло і до речей:
– Всі речі мають бути в шафі, акуратно та рівно розвішані, поскладані в рівнесенькі стопочки! Ніяких речей на дивані чи стільці! Про це не може бути й мови! – твердив Артур.
Як він бубнів та обурювався на неї, через те що вона дала йому зранку «різні шкарпетки», хоча зовні вони були абсолютно одинакові. А скільки всього жінка пережила на кухні! В порівнянні з тим, що він сказав їй про її суп – перемитий по декілька разів посуд здавався просто дрібницею.
Артур ошелешив Мар’яну тим, що виявляється вона приготувала… Некрасивий суп. Почувши це вона просто почала сміятись.
– Ти це зараз серйозно? Некрасивий суп? Тобто є красиві та не красиві супи? Ну сказав би що несмачний, я би ще зрозуміла, на колір та смак товариш не всяк. Але таке – це вже, перепрошую, ти загнув. – з ополоником в руках мовила Мар’яна.
– А чому ти думаєш, що це маячня? – з супер серйозним обличчям сказав чоловік. – Суп має бути золотистого приємного відтінку. А в тебе він вийшов… Не такий золотистий, не такий красивий, яким би мав бути. Ось я дивлюсь зараз на нього, а апетит не з’являється, а лише зникає.
– Ну, добре, нехай. – втомлено зітхнула Мар’яна. – Ну але ж він хоча б смачно пахне.
– Я не впевнений, якщо чесно… Треба провітрити кімнату, побризкати освіжувачем повітря. Не хочу, щоб в будинку тхнуло як в закладі громадського харчування.
Але з початком сезону почались і нові сюрпризи. В Артура є будиночок з садом та грядками. Мар’яна любила поратись в саду, часто їздила допомагати батькам, а тепер матиме і власний.
– Люба, візьми лінійку та саджай з її допомогою. Виміряй чітко по сантиметрах. – дав пораду Артур. Але і це ще не все – Мар’яна повинна була пильнувати і як тільки пробивався бур’яни якась зайва рослинка – одразу позбуватись її. Так, Мар’яну привчали до порядку змалечку, ну але ж не до такого ж.
Єдиний час, коли жінка могла відпочити – це допоки Артур був на роботі. В нього була невеличка фірма, по виготовленню ексклюзивних меблів під замовлення.
Якось йдучи по вулиці жінка зустріла свого колишнього – Тараса. Він як завжди був у своїх улюблених спортивних штанах. Чоловік дуже зрадів побачивши Мар’яну.
Ця неочікувана розмова з колишнім стала для Мар’яни ніби ковтком свіжого повітря. Вона згадала, хто її чекає дома, та опустила очі, щоб не розплакатись.
– Не переживай, не ношу я вже шкарпетки під резинові шльопанці, не перевіряй. – з усмішкою та жартома мовив Тарас, подумавши, що Мар’яна по старій звичці перевіряла, чи не вдів він знову шкарпетки.
– А, вибач, я не перевіряла. Навіть в думках не було. Ну точніше зараз не було. Пробач, мушу бігти. – швидко сказала Мар’яна та побігла додому.
Їй довго шкребли коти душу. І не знати скільки б це тривало, але одного разу вона потрапила у стаціонар. Артур жодного разу її не відвідав. Для нього вона ніби як існувати припинила, доки була в тих стінах. Так і сказав телефоном: «Я , навіть підходити до тієї будівлі не буду. У мене є чіткі принципи, які я не буду порушувати. Там здорових людей немає. нічого мені там робити».
Після того додому вона не поверталась. Прийшла коли чоловіка не було дома, хутко зібрала речі та змінила номер телефону. Але Артур прийшов до неї на роботу, з’ясувати чому вона так вчинила. Мар’яна не витримала і прямо перед колегами заявила йому:
– Знаєш що? Я не збираюсь кожного дня перемивати посуд по двадцять разів, перепрасовувати твої костюми, варити спеціальні супи, які обов’язково мають бути красивими. Йди собі! Йди знайди собі таку, яка буде городину саджати під лінієчку, і шкарпетки прасувати окремою праскою!
Подруги були здивовані, адже Мар’яна раділа розлученню так, ніби виграла джек-пот. Навіть, запросила Тараса в ресторан, щоб відзначити. В них навіть знову почались стосунки. Тепер дівчину не хвилюють ні шкарпетки на підлозі ні інші дрібниці. Вона тепер просто насолоджується життям.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
