Ми з Людою відразу знайшли спільну мову, хоч різниця у віці була у нас значна: я їй годилася в мами. Але це не заважало спілкуватися нам на рівних.
Позавчора мені подзвонили в двері, на порозі стояла моя сусідка Люда, яка тримала в руках шматок торта і ігристе.
— Здрастуйте, Дар’я Миколаївна, у мене ж День Народження був днями, ось давайте з Вами його відзначимо!
Дівчина мило посміхнулася і через 10 хвилин ми вже сиділи на кухні і базікали про справи.
Люда з радістю почала розповідати, що чоловік подарував їй нові навушники і величезний букет їй улюблених квітів, а синочок намалював дуже милий дитячий малюнок.
– А як же твоя свекруха? Ти говорила, що ви з нею все ніяк спільну мову не можете знайти. Запросила її? – запитала я.
– Ой, Дар’я Миколаївна! Тема звичайно дуже делікатна. Вона ж так і не змогла змиритися з тим, що ми з Валерієм будемо жити окремо, а не з нею в квартирі, як вона мріяла все життя. Думає, що це я чоловіка намовила взяти іпотеку на 20 років і з’їхати від неї, хоча це було повністю рішення Валери.
— Навіщо вам віддавати такі шалені гроші, якщо можете у мене пожити, квартира велика, та й я вам буду допомагати, внука ростити, речі прасувати, їсти готувати.
Ми з чоловіком відразу після весілля вирішили, що нам потрібно окреме житло, якою б ціною воно нам не дісталося. Не хотіла я жити з Любов’ю Адольфівною під одним дахом, та й чоловік був проти.
Загалом, після того, як ми купили свою квартиру, відносини у нас зовсім зіпсувалися. Мені це було неприємно, адже ми нічого такого не зробили! Звали її в гості, привозили синочка на вихідні, щоб вона погралась. Але все одно відчувалася напруга якась, начебто крізь зуби вона розмовляла.
Якщо чесно, мені не дуже хотілося кликати її на своє свято. Не хотіла сцен моралей, мовляв ми не знаємо, як правильно жити. Але Валера наполіг, та й я розуміла, що треба запросити, а то відносини зовсім зіпсуються.
Я зателефонувала свекрусі і сказала, що завтра я запрошую її на свій День Народження:
— Можете приходити без подарунка, мені важлива ваша присутність.
Від моїх слів пенсіонерка розпливлася, з радістю погодилася і, як мені здалося, жартома сказала:
— Ти головне не забудь про мою коронну страву – холодець. Якщо не буде у тебе холодцю на столі – я встану і піду!
Я посміялася, адже це звучало більше як невинний жарт, адже вона чудово знає, що ми з Валерієм не їмо м’ясо вже два роки, тільки рибу і овочі.
Я не стала морочитися з приготуванням столу, адже свято у мене, не хотілося бути куховаркою і посудомийкою. Вирішила замовити готову їжу: кілька салатів, стейки з риби для нас і один стейк для Любові Адольфівни. Хотіла її поважати, вона ж не винна, що ми не м’ясоїди. Плюс сходила з магазин і прикупила ковбаски, сирка, та фруктів. Картоплі зварила, ось і ввесь стіл. По-сімейному посидіти вирішили.
У призначену годину прибула мама чоловіка. На вигляд, настрій у неї був піднесений – вона радо привітала мене, обняла онука і сина. Я навіть здивувалася, адже зазвичай вона з самого порога знаходить, якийсь недолік. Але пройшовши на кухню, де нас вже чекав святковий стіл, вона ахнула:
– Це що? Це стіл на свято? Шматок м’яса і нарізана ковбаса? Ти хоча б маєш уявлення, як повинен виглядати нормальний стіл? Котлети, пюре, оселедець! У тебе мама так завжди на стіл накриває?
Свекруха ще раз оглянула стіл прискіпливим поглядом, і помітивши, що я не приготувала холодець обурилася дужче:
— Ну я ж тебе по-людськи просила, звари мені холодець? Невже так складно? Його готувати всього лише кілька годин! Ти думаєш я ось цього листя салату наїмся? Та якби я знала, то свою б їжу принесла!
Від тих слів я не втрималася і втекла в сльозах в сусідню кімнату. Настрій був зіпсований, чоловік намагався мене заспокоїти, а вона знову завела своєї, про те що ми не вміємо жити, гроші витрачаємо направо – наліво, а тепер ще й те, що я навіть стіл святковий не в змозі організувати!
Валерій попросив маму заспокоїтись і вийти, адже її слова ображають і його також. Йому подобається те, як дружина все організувала і саме так він уявляє ідеальне сімейне свято.
— Любов Адольфівна вилетіла з квартири вся в сльозах. Перекрутила слова чоловіка і мою реакцію на її слова так, що виходило ніби то я її жити вчити з порогу почала. Не телефонує і на дзвінки не відповідає. Зате всім родичам розповіла свою версію. тепер ми вже від них вислуховуємо.
Передрук без гіперпосилання intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
