Два останні роки я живу зі своїм хлопцем Максимом. Нам обом уже по 35 років і як сказала більшість наших знайомих «пора б вже й про дитинку думати». Та я нікуди не поспішаю. У хлопця є дитина від першого шлюбу, Домініка, і хоч він витрачає на неї половину своєї заробітної плати, мене це зовсім не засмучує! Впевнена, що для нашої дитини він зробив би так само!
Ми обоє працюємо на високооплачуваних роботах, тому у нас ніколи не було непорозумінь, причиною яких були б фінанси. Половину грошей він витрачає на доньку від першого шлюбу і я тільки рада цьому, бо його донечка заслуговує найкращого!
Ми вже прийняли рішення, що оформимо наші стосунки офіційно восени й почали організовувати весілля, але постало питання, що може легко зруйнувати наш шлюб.
Останній рік чоловік постійно нагадує, що не проти ще раз стати татком. Я й сама про це інколи думала, але швидше, як про потребу, ніж, як про щире бажання. Але я таки погодилась з його бажанням. Коли минуло пів року й ми не отримали жодних результатів я пройшла обстеження.
Спеціаліст повідомив, що я зможу стати мамою, але потрібна тривала реабілітація, яка коштує ой як дорого. Тоді він поставив мені запитання, а чи дійсно я хочу бути мамою.
Це запитання раптом відкрило переді мною цілий світ і я усвідомила, що не хочу. Я не готова втратити найближчі п’ять років доглядаючи малюка! Ну не дано мені зрозуміти, що в цьому хорошого.
Максим щиро вірить у те, що ми таки станемо повноцінною родиною. Але я не хочу цього, нам і вдвох добре. Моя мама радить про все з ним відверто поговорити і пояснити свої почуття. Мовляв, він має право знати, адже на відміну від розуміє у повній мірі щастя батьківства.
А мені лячно, бо якщо він почує правду, то ніякого весілля і не буде, наскільки це питання для нього важливе.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
