Я завжди дивувалася і не сприймала дітей, які вважають своїх батьків чимось їм зобов’язаними. Хочеться поділитися однією історією, яка розповідає саме про один із таких випадків. І не варто говорити про те, що яке виховання, така і поведінка. Адже все залежить і від оточення. Отже, як поводяться сучасні діти, що виросли.
Ганна Ярославівна та Геннадій Петрович є подружньою парою. Їм обом близько шістдесяти. Обоє на пенсії. За все життя заробили на заможне існування. Тож за них можна лише порадіти.
Пенсію одержують гідну. Є деякі заощадження. Тому вирішили вони облаштувати собі дачу. Про це багато хто мріє вийшовши на пенсію. Адже раніше їх цілком влаштовував і літній будиночок, але тепер вони побажали жити в ньому цілий рік. А квартиру у столиці можна здавати. Додатковий дохід. Не життя, а казка! І все було б добре, якби не їхня донька Аліночка. Відразу видно, що вона леді сучасна. Вже встигла привести у світ двох дітей.
І їй чомусь на думку спало, що коли її батьки стануть пенсіонерами, то неодмінно будуть няньчити її дітей — своїх онуків. А їхня думка не враховується. Спочатку вони й справді доглядали онуків. А коли добудували дачу, то поїхала туди. А квартиру здавали.
Тільки дочка з таким станом речей була не згодна. Вона мала на все свої плани. Вони із чоловіком взяли іпотеку, займалися кар’єрою. Вирішили розширити житлову площу. Тому вона щиро вірила, що батьки мають їм допомогти. Діток треба водити по різних гуртках. Адже їм лише 4 і 5 років. Як бути без безкоштовних няньок? Вони ж раніше допомагали.
Аліна розійшлася не на жарт! Вона постійно до них їздила та намагалася налаштувати на повернення.
Тільки батьки були глухі до її благань. Вона їх і вмовляла, і благала, і приводила докази — нічого не допомагало.
— Ми свого часу тебе виховували, всюди водили і при цьому встигали працювати. Бабуся тебе тільки влітку няньчила. Тож на літо можеш до нас діток привозити. А так, нехай у садочок ходять. Ти ж ходила?
Ганна Ярославівна була непохитною.
— Ми своє відпрацювали та заслужили відпочинок. Стільки років віддали роботі. Отже, все справедливо.
Коли до Аліни дійшло, що нічого вона не зможе змінити, тоді вирішила поставити перед ними умову:
— Гаразд. Тільки ви повинні віддавати мені гроші від квартири, що здається, щоб на них я змогла найняти нянечку, раз ви не збираєтеся сидіти з онуками.
Тут батьки взагалі дар мови втратили.
— Напевно, доню, тобі треба вирушити додому і добре подумати над своєю поведінкою.
Аліна поїхала похнюплена, але кожний залишився при своїй думці. Аліна всім друзям скаржилася на вчинок батьків. Адже це не входило до її планів! Вона з їхньої вини має тепер обирати між роботою і кар’єрою та доглядом за дітьми. А так хотілося встигнути всюди.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
