Жінку, знайдену на київщині з червоним манікюром, фото якої облетіли всі світові ЗМІ, впізнала знайома та розповіла, наскільки прекрасною людиною вона була.
Всю біль від втрати матері не можуть навіть описати словами її доньки.
Про останні миті життя жінки розповідає свідок на своїй сторінці у Фейсбук.
Далі пряма мова:
«До поста наближалась жінка на велосипеді. На ній була коротка синя роба «Епіцентр». Їхала швидко. Не спинилась. Вона перетнула перехрестя двох вулиць. Пустих і тихих, як на Святвечір. Випустили чергу. Велосипед та жінка зникли у куряві диму та пилюки. Тоді я поспішно написав допис. В запитах були декілька повідомлень від двох дівчат. Вони — її доньки. Її тіло пролежало близько місяця на пустій вулиці. Її нігті, нафарбовані червоним лаком, було видно з небес», — пише Максим.
Я навік запам’ятаю її слова та поради, навік запам’ятаю, що треба цінувати життя і радіти кожній миті — бо життя одне. Вона у моїй душі назавжди…
Манікюр зі світлини впізнала викладачка візажу Анастасія. Виявилось, що вона добре знала цю пані за життя.
«Я відразу відчувала, що це фото боляче відгукнулося мені, і не могла зрозуміти чому. Жінка на цьому фото, яке облетіло Україну, світ, кожну соцмережу — це моя клієнтка Ірина… яка ходила до мене на уроки макіяжу. Останній урок був 23 лютого…» — написала у Фейсбук Анастасія.
За словами Анастасії, жінку звали Іриною і вона була неймовірною. А на останньому занятті на прощання обійняла свою викладачку та просила берегти здоров’я.
«Вона збиралася на концерт Полякової, завела інстаграм і викладала туди всі свої фантастичні події і радості. Вона тримала мене за руку і казала: «Доню, я на старості років нарешті зрозуміла найголовніше — треба любити себе і жити для себе! І нарешті я буду жити, як я хочу! Тож і ти живи зараз, як хочеться душі, не для чоловіка, а для себе!» Я навік запам’ятаю її слова та поради, навік запам’ятаю, що треба цінувати життя і радіти кожній миті — бо життя одне. Вона у моїй душі назавжди…» — розповідає Анастасія.
Донька загиблої змогла лише сказати, що Анастасія розповіла лише частинку про її маму.
Можливо, колись і вона зможе говорити про пережите та розповість тоді набагато більше.
Миру нам усім!
