fbpx
Дозвілля
Теща з роками почала здавати. Порадились: її забрали до себе дім же в передмісті продали. А ще через кілька років прийшла моя кохана дружина і попросила відпустити її до коханого. Її, але одну, без мами, адже їде вона за кордон

Теща, заходячи знадвору, знову довго шаркає-тупцяє в коридорі, хекає й крехтить… Зараз сяде їсти, накришить-накидає на столі й навколо крихт, шматочків їжі… Свого часу вона мені, сироті, майже замінила маму. Дружина пішла, а я тепер її доглядаю, не можу виставити за двері.

Оце так посміялось зі мною життя…

Я рано залишився сиротою, а у 16 років вже зустрів свою дружина Галину, в якою була лише мама, Марина Павлівна. Майбутня теща стала мені як матір, якої я майже не пам’ятав.

З Галиною ми прожили 22 роки, виростили двох дітей. Років п’ятнадцять тому купили свій будиночок і з’їхали нарешті від Марини Павлівни. Вона чудово жінка, але дуже вже любила цікавитися нашим життям, давати поради, вважали, що вона найкраще знає, як готувати, виховувати наших дітей і все таке.

Галі діставалися найбільші «порції» мами, бо я, як і більшість чоловіків, багато часу проводив на роботі.

Наші діти виросли, а Марина Павлівна постаріла, здоров’я різко погіршилося. Ми всі порадилися, продали її будинок у передмісті, гроші використали на ремонт нашого, а частину дітям поклали на рахунки. Марину ж Павлівну ми з Галиною забрали до себе.
П’ять років тому життя всієї нашої родини перевернулося з ніг на голову, досі не оговтався, хоча і в мене все зараз майже добре. Майже, але не все…

Сім років тому Галина попросила в мене розлучення, бо вона закохалася… За півроку до цього вона поїхала попрацювати на кілька місяців до Італії, покликала подруга. Там його і зустріла. Обманювати довго вона мене не стала, сказала, що хоче свободи і почати нову сторінку життя там, в далекій сонячній країні.

Діти поставилися до цього по-різному, дочка – простіше, а син досі з матір’ю спілкується без охоти, але це не заважає їм обом їздити до мами в гості, віддавати їй на літо наших онуків.

Мені Галина залишила все: будинок, машину, все, нажите разом. І Марину Павлівну також. Адже її дім тут, та і не витримала б вона ніяких переїздів, наша родинна колотнеча й так її підкосила.

От і вийшло, що теща залишилася зі мною…

І все б нічого, та стара людина є стара. І Марина Павлівна турбує мене з роками все більше…

Два роки тому я зустрів Ганну, чудову жінку, яка зцілила мою душу, повернула бажання жити і йти далі. Зараз ми разом, Ганна прийшла жити до мене. І, якби не теща, ми були б повністю щасливі.

Але вже що маємо, те маємо. Галина перераховує мені іноді гроші для матері, але про те, щоб забрати її до себе, мова не йде. Віддати бабцю до будинку престарілих в мене рука не підніметься й совість не дозволить, на когось із наших дітей, в яких молоді сім’ї й діти, «переписати» тещу теж було б не справедливо.

А вона все так же повчає нас. Ганну вчить готувати прати і в домі лад наводити. Мене повчає, як бути справжнім чоловіком. Тримаємось якось поки…

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.