Дмитро і Галина жили вже п’ять років у невеликій затишній однокімнатній квартирі.
Після їхнього весілля життя подружжя складалося досить таки добре: обоє вони працювали, допомагали один одному та намагалися справедливо розподіляти обов’язки по дому.
Єдиною проблемою залишалося бажання Галини розширити їх житловий простір — квартира поступово ставала тісною, а плани були амбітні.
Дмитро довго сумнівався у правильності ухваленого дружиною рішення: ціни на нерухомість постійно зростали, а зарплати вистачало лише на покриття поточних витрат, загалом, не пошикуєш.
– На жаль, купівля нерухомості нам поки не по кишені.
Зрозумівши, що чоловік її не підтримує, Галина запропонувала Дмитрові цікаве рішення:
– Любий, я поговорила з мамою, і вона вирішила допомогти нам! Мама згодна взяти в іпотеку трикімнатну квартиру, якщо ми продамо твою однокімнатну квартиру і зробимо свій внесок. Уявляєш, якщо ми допоможемо їй, то зможемо жити на хороших квадратних метрах і платити половину щомісячного платежу!
– Стривай, нічого не розумію! Чому ми маємо платити за твою маму? – обережно поцікавився Дмитро. – На кого буде оформлено квартиру? На тещу, так?
– І що з того? Найголовніше, що у нас буде трикімнатна квартира згодом! – впевнено пояснила Галина. – Це просто чудова можливість збільшити площу!
– Ні, продавати квартиру я не стану. Бракувало ще взагалі залишитися без житла! – відмовив дружині Дмитро.
Проте дівчина продовжувала вмовляти чоловіка, наполягаючи на тому, що більше такої вигідної пропозиції їм не випаде.
Дмитро погодився, але тільки з умовою того, що поки вони не продаватимуть його квартиру, яка в нього ще до шлюбу куплена була.
Тамара Олегівна з несхваленням поставилася до рішення зятя, проте погодилася почекати кілька місяців.
Теща взяла в іпотеку трикімнатну квартиру і почала отримувати з подружжям щомісячні платежі.
Тиждень Дмитро та Галина прожили удвох, і чоловік уже навіть почав подумувати про те, щоб продати свою квартиру.
Однак одного дня все змінилося.
Тамара Олегівна з’явилася на порозі квартири з валізою та заявила, що житиме разом із ними.
Спочатку Дмитро відчув дискомфорт і вирішив, що тепер теща пхатиме всюди свій ніс.
Перші кілька днів мати дружини поводилася ніби добре, але незабаром все змінилося.
Теща стала шукати недоліки буквально у всьому.
Критикувала їжу («Чому салат вийшов таким солоним?»), прибирання («Знову підлогу погано помили?»).
Зауваження тещі супроводжувалися настановами, що підкреслювали те, що Дмитро і Галина зовсім не стараються ні в чому.
Крім того, кухня практично повністю перейшла під контроль матері.
Вона контролювала усіх харчування, забороняючи їсти та готувати улюблені страви подружжя, мовляв, воно не корисне все.
У якийсь момент Дмитро не хотів мовчати і прийняв рішення відкрито обговорити ситуацію з тещею:
– Вибачте, Тамаро Олегівно, але ваша поведінка нам не подобається. Ми живемо в одній квартирі, і відповідальність за підтримання порядку має бути загальною. Не можна очікувати, що вся робота ляже лише на плечі моєї дружини.
Але теща залишилася незадоволеною:
– Що означає загальна відповідальність? Я взяла цю квартиру в іпотеку та вношу за неї щомісячні платежі! Живете тут ви. Можете ви хоча б дотримуватися чистоти та порядку?
Дмитро був здивований від почутого. Теща прямим текстом говорила про те, що ця квартира належить їй, і тільки вона оплачує її.
– Тамаро Олегівно, ви, напевно, забули, що ми теж вносимо свій внесок, – вирішив нагадати жінці Дмитро.
– Ой, що ви там вносите? Ти досі свою квартиру не продав, – мати відмовлялася визнавати участь подружжя в оплаті половини іпотечного кредиту.
– І правильно зробив, як виявилось. Мені Галина чомусь нічого не говорила про те, що ви оселитеся разом з нами, – похмуро промовив чоловік. – Начебто йшлося тільки про допомогу.
– Я купила цю квартиру. Я в ній господиня. Я взагалі можу робити, що завгодно і коли завгодно приходити сюди чи жити! – спокійно відповіла мати.
– Мамо, а що з твоєю квартирою? Чому ти не живеш у ній? – наважилася поцікавитись дочка.
– Я її здала в оренду. На твою думку, з чого я маю оплачувати вашу іпотеку? – гордовито промовила мати.
– Нашу іпотеку? Ти ж ще кілька хвилин тому говорила, що і квартира, і іпотека твої, – сердито сказала донька.
– Брала я її для вас. Для чого мені потрібна трикімнатна? Мені й у двокімнатній добре було.
– Давайте ми самі оплачуватимемо іпотеку, але ви повернетеся жити до себе. Щоправда, до цього треба якось підстрахуватися. Не хотілося б оплачувати те, що нам не належить.
– Ні! – рішуче заявила теща. – Вірте на слово. Зрештою, це вам потрібна була квартира.
– Я вас почув, – коротко відповів чоловік і пішов у кімнату.
За ним пішла і дружина. Подружжя пів дня обговорювало ситуацію, що склалася, і дійшли висновку, що вони мають жити так, як хочуть самі і ніхто їм вказувати не має.
Розмова Галини і Дмитра закінчилася тим, що вони вирішили відмовитися від трикімнатної квартири та повернутися до житла чоловіка.
Діти про це вирішили повідомити матір.
– Ми повертаємось у нашу власну квартиру, – заявив Дмитро твердим голосом. – Більше жодних претензій на цю трикімнатну квартиру ми пред’являти не будемо. Платити, відповідно, також.
Тамара Олегівна відреагувала очікувано емоційно:
– Отримали безкоштовний дах над головою і ще перебираєте?
– Для нашої родини важливим є відчуття комфорту та свободи. Проживання з вами створює зайві непорозуміння, – сказав зять.
– Отже, ви вирішили залишити мене одну з боргами та проблемами? – невдоволено сказала теща.
– Ваші борги та проблеми – це ваша відповідальність, – зауважив чоловік. – Ми взяли зобов’язання більшу частину оплачувати іпотеки добровільно, а тепер розуміємо, що ця ситуація погіршує якість нашого життя.
– Мамо, ти можеш продати квартиру, якщо тобі важко, – сказала донька.
– Тоді можете залишити мою квартиру, якщо ви весь кредит на мої плечі поклали! – Наказним тоном промовила жінка.
За дві години подружжя зібрало речі і перебралося назад у свою скромну, але затишну однокімнатну квартиру.
Тамара Олегівна образилася на дочку та зятя через їх недобрий вчинок, як вона вважала, із квартирою, що перестала з ними спілкуватися.
Від родичів Галина почула про те, що мати таки продала трикімнатну квартиру і повернула борг банку.
Їй шкода, що так сталося. Але хто в цьому винен?
Фото ілюстративне.
