— Тату, не пий цю каву, нова мама туди щось кинула! — вигук 12-річного Максима врятував Костянтинові життя, але назавжди зруйнував його ілюзію про ідеальну сім’ю. Коли новоспечений чоловік поміняв чашки місцями, доброзичлива маска красуні-дружини спала миттєво.
Свято вирувало рікою. Дзвеніли келихи, музика заглушала спроби поговорити, а обличчя гостей сіяли фальшивим щастям. Костянтин, новоспечений чоловік, не міг відірвати погляду від своєї Мар’яни. Висока, статна, з волоссям кольору воронячого крила та проникливими сірими очима — вона здавалася жінкою, що зійшла з обкладинки глянцевого журналу.
Поруч із нею Костянтин, великий чоловік із добрим обличчям і трохи втомленим поглядом, почувався дещо незграбно, але був безмежно щасливим. Мар’яна посміхалася, приймаючи вітання, проте в її очах не було тепла. Швидше, там читалася відстороненість, ніби вона спостерігала за власним весіллям як за театральною виставою, де вона — головна героїня, що грає ідеальну роль. Її рухи були відточені, кожне слово вивірене. Вона була ідеальною дружиною на публіці: уважною, турботливою, захопленою своїм чоловіком.
Макс, дванадцятирічний син Костянтина від першого шлюбу, стояв осторонь, стискаючи склянку з апельсиновим соком. Хлопчик уже вмів читати між рядків. Він бачив, як батько намагається догодити Мар’яні.. Максу було не по собі від цієї нової жінки. Вона здавалася йому несправжньою, зробленою з пластику та криги.
Він сумував за мамою, за їхньою затишною квартирою, де завжди пахло випічкою та панувала атмосфера спокою. Після розлучення батьків Макс залишився з батьком, але часто бував у Поліни. Костя, помітивши сумне обличчя сина, підійшов і обійняв його.
— Що сталося, Максе? Тобі не весело?
— Тату, мені просто… незвично, — пробурмотів хлопчик, уникаючи погляду батька.
— Ну так, це весілля! Але ж це чудово! У тебе тепер нова мама!
Макс здригнувся. Мар’яна ніколи не замінить йому Поліну. Батько, засліплений коханням, попросив: «Постарайся подружитися з Мар’яною, добре? Їй теж потрібен час». Макс кивнув, але в душі оселилася тривога.
Після весілля життя в будинку змінилося. Мар’яна швидко взяла все у свої руки, переробивши інтер’єр на свій смак. Зникли затишні дрібнички, що нагадували про минуле. Замість них з’явилися дорогі вази, картини в стилі модерн і дизайнерські меблі. Будинок став красивим, але абсолютно холодним.
Мар’яна була холодною з хлопчиком, наче він був для неї тягарем. Вона не цікавилася його навчанням чи почуттями. Макс відповідав їй тим самим, намагаючись проводити якомога більше часу у мами Поліни.
Невдовзі Костянтин почав почуватися неважливо. Постійна втома, запаморочення, нудота — він списував усе на стрес. Робота віднімала сили, а нове сімейне життя вимагало адаптації. Мар’яна виявляла «турботу»: вона стежила за його харчуванням, пропонувала вітаміни. Особливо вона наполягала, щоб Костя щоранку випивав чашку свіжозвареної кави.
— Це збадьорить тебе, любий, — говорила вона з милою посмішкою, від якої у Макса бігали мурашки по шкірі.
Одного недільного вечора Макс повернувся від мами з важким передчуттям. Увійшовши до будинку, він почув приглушені голоси на кухні. — Я просто хочу, щоб ти трохи відпочив, Костю. Ти так багато працюєш, — почув він м’який, майже приторний голос Мар’яни.
— Я знаю, кохання моє, але зараз такий період, — відповів батько втомленим голосом.
Макс обережно зазирнув на кухню. Мар’яна стояла біля плити. Костя сидів за столом, облокотившись на руки.
— Я приготувала тобі твою улюблену каву. Це тебе збадьорить трохи. А взагалі, тобі треба поспати. — сказала Мар’яна, повертаючись до Костянтина з чашкою в руках. У її очах Макс помітив дивний блиск.
Він завмер. Він побачив, як Мар’яна щось швидко додала в каву. Що це було? І чому вона так нервово озирнулася? Мар’яна поставила чашку перед Костею. Той вдячно посміхнувся.
Макс не міг цього допустити.
— Тату! — крикнув він, вриваючись на кухню. Костя і Мар’яна здригнулися. — Що сталося, Максе? — нахмурився батько.
— Не пий цю каву! — вигукнув хлопчик, задихаючись від хвилювання.
— Що? Чому? Мар’яна скам’яніла з чашкою в руці. Її обличчя виражало суміш здивування та люті.
— Максе, що за дурниці? — втрутилася вона, намагаючись зберегти спокій. — Я просто зробила татові каву.
— Я бачив! Я бачив, як ти щось туди кинула! — крикнув Макс, вказуючи пальцем на чашку.
Костянтин подивився на Мар’яну з сумнівом.
— Що ти поклала в каву, Мар’яно? — Нічого. Клянуся, нічого. Просто цукор, як ти любиш, — відповіла вона, але в її голосі відчувалася неприродність. Макс не здавався. Він схопив батька за руку: «Тату, будь ласка, не пий! Я відчуваю — щось не так!»
Костя вагався. Він не хотів вірити, що Мар’яна може йому зашкодити. Але страх в очах сина був надто щирим.
— Добре, Максе, я не буду пити, — сказав Костя. Потім він з хитрою посмішкою подивився на дружину:
— Сонечко, я зовсім забув, що мені сьогодні не можна кофеїну. Може, ти сама вип’єш цю каву?
Мар’яна розгубилася. Вона не очікувала такого повороту. Але швидко взяла себе в руки: «Звичайно, любий. Якщо ти не хочеш, я з задоволенням вип’ю». Вона взяла чашку і зробила великий ковток. Макс із жахом спостерігав.
Через кілька хвилин обличчя Мар’яни почало бліднути. Вона схопилася за голову.
— Мені… мені погано… голова… — вона похитнулася. Костянтин підхопив її і посадив на стілець.
— Максе, води! — крикнув він. Але Мар’яні ставало дедалі гірше. Нудота, запаморочення, слабкість. Костя не на жарт злякався і викликав швидку.
Коли приїхали лікарі, вони одразу помітили ознаки серйозного отруєння.
— Потрібна негайна госпіталізація, — сказав фельдшер. — Це схоже на дію сильнодіючої речовини.
Поки Мар’яна була в лікарні, Костянтин перебував у стані шоку. Він не хотів вірити синові до останнього, але факти були проти неї. Поліція почала розслідування. Під час обшуку в спальні Мар’яни, у таємному сховку, було знайдено флакони з токсичними препаратами, а також підроблені документи.
Костя вирішив провести власне розслідування. Він отримав доступ до її телефону і знайшов листування з подругою Світланою. Мар’яна: «Все йде за планом. Він такий наївний. Вірить кожному слову». Світлана: «Скоро цей крутько залишить тебе вдовою?» Мар’яна: «Не квап події. Головне — діяти акуратно. Цей хлопчисько мене дратує, він щось підозрює».
Костянтин відчув, як земля йде з-під ніг. Мар’яна, жінка, яку він кохав, виявилася хижачкою, яка вийшла за нього лише заради грошей. У іншому повідомленні вона писала про плани поїхати на Мальдіви після отримання спадщини.
Мар’яну заарештували прямо в лікарні. Їй висунули звинувачення в замаху на вбивство та мошенництві. Костянтин не прийшов на затримання. Він не хотів її бачити.
Він дивився на Макса, відчуваючи величезну провину.
— Максе, прости мені, — видавив він. — Я був сліпим, я не слухав тебе.
— Я боявся, тату, — прошепотів хлопчик. — Але ти не вірив.
Костя притис сина до себе. Гроші, влада, краса — все це ніщо порівняно з любов’ю сина. Він ледь не втратив найдорожче через свою самовпевненість.
Увечері приїхала Поліна, колишня .дружина Костянтина. Вона обняла Макса, і в її очах було полегшення.
— Все позаду, — сказала вона. — Тепер все буде добре. Вона подивилася на Костя з докором, але й з жалем. Він знав, що заслужив цей докір.
— Дякую, Поліно. Я не знаю, що б ми без тебе робили.
Поліна забрала Макса до себе, щоб він міг заспокоїтися в нормальній атмосфері. Костя залишився один у порожньому будинку. Він ходив по кімнатах і бачив повсюди сліди Мар’яни. Її речі викликали в нього огиду.
Наступного ранку Костя почав нове життя. Він подав на розлучення і вирішив довести справу до кінця, щоб Мар’яна понесла покарання. Він почав заново завойовувати довіру Макса та Поліни. Він проводив з сином кожну вільну хвилину, граючи в футбол і відповідаючи на всі питання.
— Я буду чекати, Поліно, — сказав він колишній дружині. — Я буду доводити, що я гідний вашої довіри.
Костянтин назавжди засвоїв урок. Справжнє щастя — це не картинка з журналу, а щирість близьких людей. Він отримав другий шанс і більше ніколи не дозволить фальшивим почуттям отруїти його життя.
