fbpx
Дозвілля
Таня відчувала, що на цьому світі її час завершується. Знала й те, що чоловік сам з малюком ніколи не впорається, хоч і хороший він у неї, дуже хороший. Тому й поросила його виконати її останню волю. Не просто попросила – він мав заприсягнутись, що зробить те

Мені 45 років. За вдачею я людина не дуже товариська, тому одружився досить пізно, в тридцять років. Не хотів розмінюватися на порожні відносини, чекав, щоб одного разу і назавжди. І таки знайшов і дуже полюбив найкращу жінку на світі, мою Танюшу.

Довгий час у нас не було дітей, але я ніколи не дорікав дружину за це. Вона стала для мене і коханою, і дитиною.

День, коли дружина сказала, що у нас буде малюк, пам’ятаю досі. Скільки радості і щастя було в її очах! А у мене раптом всередині все аж зайшлося від незрозумілої туги і тривоги. Справа в тому, що спеціалісти заборонили Тані мати дітей – слабке здоров’я. Але вона все одно подарувала мені сина, знала, як я мрію про спадкоємця. Відтоді вона почала танути. День за днем ​​вона згасала, як свічка, і через три роки її не стало.

Перед відходом у вічність Танюша взяла з мене слово – одружитися на її близькій подрузі. Справа в тому, що ця подруга була свідком нашої першої зустрічі, потім свідком на нашому весіллі. Я і не знав (а, може, не хотів знати), що вона давно була закохана в мене. А Танюша моя, напевне, здогадувалася.

Та жінка часто бувала в нашому будинку, вона навіть стала хрещеною мамою нашого сина. І я бачу, що вона щиро, як рідного, любить його.

А я поки не можу уявити іншу жінку на місці моєї дружини. Але і малюка один ростити не в силах – я бачу, що йому потрібна мама. Тільки дав я слово дружині виконати її останнє бажання. Досі пам’ятаю її слова: «Тільки Дарині я можу довірити тебе і нашого сина. Якщо ти будеш з нею, душа моя буде спокійна ».

Ось і не знаю я, як мені бути. Дарина ніби, хороша жінка, та й, чого гріха таїти, симпатична. Але я не маю до неї такої любові, як до Тані. А раптом через якийсь час, коли туга за дружиною мине, я відчую таке ж глибоке почуття до зовсім іншої жінки. Що тоді? Зараз я навіть на місце вічного спочинку дружини спокійно не можу прийти, мені все здається, що вона дивиться на мене і питає, чому я не поспішаю раз дав слово. А я не знаю, що відповісти.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.