fbpx
Події
Такі народжуються дуже рідко: один випадок на 15 мільйонів

Марина Фетисова — унікальна людина. Щоправда, ця особливість не тішить її. Радше навпаки. Марина постійно задихалась, пережила кілька клінічних смертей. Кожна наступна сходинка в під’їзді багатоквартирного будинку могла стати останньою, пише expres

Уперше серце дівчинки зупинилося в однорічному віці. Лікарі метушилися, робили непрямий масаж, штучне дихання. Ніщо не допомагало.

І раптом — о диво! — дитя розплющило очі. Загроза минулася, але залишилася тривога: що спричинило клінічну смерть?

Маленьку пацієнтку почали ретельно обстежувати. Лікар УЗД нервувався — довго не міг знайти серце. Думав, що апарат вийшов з ладу, а коли зрозумів, покликав своїх колег. Зібрався цілий консиліум.

“Висновок приголомшив і налякав мою маму ще більше, — згадує Марина. “У вашої донечки — дзеркальне відображення внутрішніх органів.

Тобто серце, підшлункова залоза і селезінка — праворуч, а печінка — ліворуч. Таке буває дуже рідко. Ця патологія не страшна.

Страшніша інша — вроджена вада серця. Очевидно, це наслідок стиснення внутрішніх органів. Зазвичай діти з такими проблемами живуть щонайдовше 10 років”. А мені уже 32. Вийшла заміж, народила дитину. Як почуваюся? Добре: наразі ніщо не турбує.

Про свою унікальність згадую лише тоді, коли йду на медичне обстеження. Зазвичай попереджаю лікарів. А то якось забула.

У кабінеті УЗД — шок: у пацієнтки немає серця! Натомість печінка збільшена в кілька разів, неначе в хронічного алкоголіка. Розповіла свою історію. Думаєте, одразу повірили? Ні, діагностували хвилин сорок. Охали та ахали від подиву. І таки погодились, що пацієнтка не жартує”. Марина стала знаменитою ще в дитинстві.

Про неї писали в газетах, розповідали по телебаченню. Дехто навіть просив, щоб дозволила послухати серце: чи справді б’ється праворуч. От тільки дівчинку така популярність не радувала. “А хіба було з чого радіти? — тяжко зітхає.

— Ті роки для мене — мов страшний сон: балансувала на межі життя і смерті.

Мама щоночі прокидалася по кілька разів, слухала, чи дихаю, чи вже ні. Хтось порадив звернутись до Інституту серця в Києві. Оглянули, запропонували операцію. Шість годин під скальпелем. Хірурги вправно доточили мені легеневу артерію та зашили дірочку між передсердями.

Пересадження серця в медичній практиці вважається операцією третього рівня складності. А моя — четвертого. Але іноді треба ризикувати — заради життя і майбутнього”. До слова, чоловік запропонував Марині руку та серце у лікарняній палаті. “Тільки-но розплющила очі після операції, а Василько вже тут — із букетом квітів.

Встає на коліна і просить, щоб погодилася бути його дружиною. Мовляв, оберігатиме, на руках носитиме, — згадує жінка. — Уже виховуємо синочка. Коли завагітніла, дуже хвилювалась. У пологовому навіть попередила акушерів про свою унікальність. Ану ж щось станеться…” На щастя, все гаразд. Дзеркальне розміщення внутрішніх органів не заважає Марині жити повноцінно.

Останнім часом почала помічати в собі незвичну здібність до передбачення. “Наприклад, хтось збирається до нас на гостину, хоче прийти несподівано, — каже. — А я вже відчуваю. Нещодавно прочитала, що деякі дзеркальні люди володіють здібностями провіщення. А от що спричинило так званий дзеркальний синдром, досі не знаю.

Науковці схиляються до версії про збій на генному рівні. Добре, що хоч наш первісток не успадкував цієї біди”.

Читайте також:«А Я Ж, СИНКУ, ТРИ ДНІ ТОМУ ПОТОНУВ»

Related Post

facebook