Я – молодша в сім’ї. Моя сестра старша від мене на п’ять років. Вона завжди була розумницею і красунею, а я. Мене в родині ніколи серйозно не сприймали. Я була “кіндер-сюрпризом”, як казала моя мама. Або, “ой ну так вийшло, що ми мали робити”, як казав тато.
Коли моя сестра виходила заміж я закінчувала школу. Весілля у неї було просто шикарне, та й жених нівроку.
— Яка пара, яка пара. – захоплено говорили батьки дивлячись на сестру у білій сукні, – Дивись Зойко, бери приклад. Хоча ти навряд коли такого досягнеш?
Так завжди було: сестра в усьому краща і улюблена, а я до її рівня навряд чи дотягну хоч колись. Напевне саме тоді і склався у моїй голові той план. Я хотіла їм усім показати хто з нас краща і достойніша.
Після школи мене відправили подалі від дому на навчання. Батьки цікавились мною на рівні – жива і добре. Я в цей час працювала над собою. Вчилась по-справжньому. Серйозно зайнялась фітнесом і спортом. Не скажу, що я скрізь була перша, але мої досягнення помітили і оцінили.
Я познайомилась зовсім випадково у одному з кафе з іноземцем. Він зацікавився мною, та й мені він припав до душі. Три роки зустрічей і він запропонував мені вийти за нього. У нього власна мережа невеличких кафе у кількох країнах. Жити запропонував у його домі на Сіцилії.
І знаєте, що сказали мої батьки дізнавшись:
— Н-да! Зойку, навіть з власної країни заміж ніхто не взяв. Добре хоч цей знайшовся.
Я плакала всю ніч перед весіллям. Ні батьки, ні сестра на торжество не приїхали. У них були, як виявилось нагальніші справи. Навіть тоді, коли я поїхала до іншої країни й одне за одним у мене з’явились троє діток – я нікого не цікавлю.
Раз на три місяці я все ж телефоную батькам, аби дізнатись, як у них справи. Коли починаю щось розповідати про себе, чую приблизно таке:
— Ой, все! Що там у тебе хорошого може бути.
Невже у світі існує така нелюбов і так буде завжди?
Головна картинка – pexels.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
