Син одружився півтора роки тому. Жити молоді відразу почали у власній оселі, ми синові брали на виплату квартиру, ще коли він в школі вчився, а до кінця університету виплатили за неї повністю. Стосунки з сином у нас завжди були довірчі і хороші. Він і окремо жити переїхав свого часу тільки через те, що з тієї квартири йому до роботи ближче.
Невістка мені не те, щоб не сподобались, я просто вважала, що вона ще не подорослішала. Хоча за віком у них з сином різниця лише два роки, але Оксана поводилася багато в чому як дитина. Сина це розчулювало, а я дивувалася, як ця дитина буде жити життям заміжньої жінки.
Коли познайомилася з її мамою, я зрозуміла, в кого невістка така. Сваха теж, хоч і була моїх років, але поведінка – дитина дитиною. Є така категорія людей, які вічні діти. Поведінка на межі інфантилізму і тотальної безпорадності. Сваха була п’ять разів одружена, але на момент весілля доньки була вкотре розлучена.
Нам з чоловіком спілкуватися з нею не було про що, у неї якийсь свій світ, не наш матеріальний. Але вона і не нав’язувалася. Чемно вітали один одного зі святами, ось і все. Проблема була в тому, що син весь вільний час проводив у тещі.
Це почалося ще до весілля. Оксана його тягала до мами, у якої то кран тече, то чайник не працює, то замок погано працює, то поличку повісити. Спочатку я ставилася до цього з розумінням – ну немає чоловіка поруч, ось і накопичилося справ, а як з’явився зять, то й почав все в порядок наводити.
Але час минав, а справ менше не ставало. На наші з батьком запрошення син постійно говорив, що в ці вихідні він не може, вони з Оксаною їдуть до її мами щось там робити або відзначати свято. Адже нас з батьком двоє, а теща там одна, їй сумно і самотньо, тому вони до неї всі свята і їздять відзначати.
І одна справа, коли він на свята або просто вечері не прийшов, а інша справа, коли нам потрібна була його допомога.
Нещодавно купили холодильник, його повинні були привезти. Чоловік телефонував сину, щоб підійшов, допоміг винести старий і підняти новий. Він спочатку начебто пообіцяв, а потім передзвонив і сказав, що не може, виявилося, що вони їдуть до тещі, у неї там пралка зламалася.
Чоловік сказав, що зламана пралка нікуди не втече, допоможе з холодильником, а потім нехай їде до тещі. А в слухавці на задньому плані нарочито здивований голос Оксани “А що, вантажників вони викликати не можуть?”. Син приїхав, але дуже незадоволений, дуже поспішав.
– Ну справді, тату, викликав би вантажників, чого ми тут з тобою удвох загинатися маємо?
Я вже не витримала, запитала, чому тоді його теща не може викликати майстра по ремонту машинок або електрика, або сантехніка. Вона живе в якійсь іншій країні, де цього всього немає? Син насупився і сказав, що це абсолютно різні речі, теща нічого не розуміє в електриці і сантехніці, її можуть обдурити, адже стільки різного розвелося.
Чоловік в серцях сказав, що в сантехніці не розбирається, а ось чабан з свахи вийшов відмінний, он як спритно з баранами вправляється. Син розсердився і пішов. Я тоді лізти не хотіла, тим більше, що чоловік правду сказав – на сина сіли і поїхали. Він там все лагодить, ремонтує, а до батьків носа не показує, часу у нього немає.
Син не дзвонить сам вже два тижні. Чоловік закусив вудила і теж відмовляється перший йти на контакт. А я розривався: чоловік правий, висловив він все синові правильно, але можна було і м’якше це зробити, а син поводиться як хлопчисько, образився і не дзвонить, але і його втрачати через таку дрібницю не хочу.
Чоловік сказав, що поки син не зрозуміє, в чому саме він неправий і не вибачиться, він з ним навіть розмовляти не буде. У сина така ж позиція – поки батько не вибачиться, ноги його в нашому домі не буде. Два впертюха, їй-богу. У виграші з цього тільки невістка і її мама.
Фото ілюстративне.
