Син із дружиною та донькою живуть у моїй квартирі на два поверхи від нашої з чоловіком. Спочатку думали, що тимчасово, але тимчасово триває вже восьмий рік. Ми думали що вони поживуть там не довго, куплять житло. Ми з чоловіком продамо дві квартири та купимо будинок за Києво. Хотіли будинок з городом та двором. Нам на пенсії хочеться спокою та власного будинку з двориком.
Зараз у них розлад в родині та обговорюється розлучення. Проблеми почались ще 2 роки тому, але гостро питання розлучення постало лишее зараз.
Невістка через день пакує валізи, але їхати буде тільки до батьків у Дніпро. З нею у нас стосунки не дуже, але з нею поїде моя внучка. Вона росла у мене на руках, ми щовечора проводимо разом час, я не готова її відпустити.
Єдина моя внука, і та поїде з міста. Ми тоді взагалі бачитимемось в кращому випадку раз в рік на день народження.
Запропонувала синові позиватися до дочки — ні, він не буде, навіть якщо після цього житиме вона з нами.
Обговорили із чоловіком, пояснили синові, що у разі розлучення наша онука залишається у квартирі. З матір’ю – значить, з матір’ю; з батьком – отже, з батьком. Йому завжди є кімната в нашій квартирі, але в моїй житиме онука. Він передбачувано образився, але я не вважаю, що я не права.
