Я справді не розумію, чому наша невістка так реагує. Чого їй бракує? Вона має здорового малюка, усе добре, гроші у них збережені, а вона навіть трубку не бере. Якось це неправильно. Ще й нас винними зробила, але де вина наша є?
Два місяці тому ми з чоловіком звернулися до сина з проханням позичити нам трохи грошей. Не для якихось забаганок – просто не розрахували витрати. Ми будували веранду на дачі, усе віддали робітникам, а в результаті виявилося, що залишилися буквально без копійки. Нам було навіть ніяково просити, але що робити?
Ми знали, що у них гроші є – невістка тоді щойно вийшла в декрет, отримала виплати, усе лежало на рахунку. А навіщо ті гроші зараз, якщо малюку на світ ще зарано? Ми ж не назавжди позичали, обіцяли віддати через місяць.
Син і невістка гроші дали, хоча з обличчя Анни (так, я це помітила) читалося незадоволення. Вона ще раз наголосила, що їм ці гроші дуже потрібні, що ми маємо повернути вчасно.
Ми дійсно планували так зробити. Але все вийшло трохи інакше.
Місяць минув швидко, і ми з чоловіком уже збиралися повертати борг. Але тут з’явилися непередбачені витрати – зламався водяний насос. Ми не можемо жити без води, тож довелося віддати останні гроші на ремонт. Я думала, що нічого такого, син зрозуміє, ще ж місяць до появи онука.
Але Анна, раптом почала питати, де гроші. Вона казала, що їй потрібно підготуватись до появи малюка, що має мати гроші всі бо планувала іти до приватного спеціаліста в одну із найдорожчих у Києві установ.ААам
Як приватне? Ми в наш час і не думали ні про які приватні, як усі, йшли куди привезли. Скільки жінок так роблять, і нічого! І потім, скільки того діла? А гроші залишив і все.
Син мене заспокоював, казав, що поговорить із дружиною, що вона все зрозуміє. Але минув ще тиждень, а вона щодня запитувала про гроші. Я бачила, що син теж переживає. Йому ж важко між нами – і дружину підтримати треба, і батьків не образити.
Але коли Анна влаштувала сцену, казала що їй прямо зараз треба, я зрозуміла, що все серйозно. Чого вона так хвилюється? Я ж знаю, що їй би про дитину думати, а не про фінанси.
Врешті-решт син здався і вирішив їхати до нас. Та до нас вони так і не доїхали – невістка розхвилювалася так, що наш онук з’явився на світ прямо в дорозі.
Через тиждень їх виписали. І що ви думаєте? Ми одразу приїхали до них, привезли гроші, подарунки для малюка. А невістка зустріла нас холодно. Подякувала, але видно було, що вона ледь стримує себе.
Я навіть не зрозуміла спочатку, чого вона ображається. Ми їй гроші повернули, усе добре, і дитина здорова! Хіба це не головне? Ми ж навіть їм допомогли: зекономили їм ці кошти.
Я сказала їй:
— Добре, що ви не викинули ці гроші на приватну установу, а тепер вони підуть на дитину!
А вона подивилася на мене так, наче я їй щось образливе сказала.
Відтоді дня вона нас уникала. Не брала слухавку, відмовлялася від наших візитів, казала, що втомлена і не хоче нікого бачити.
Я не розумію, що відбувається. Невже вона не може пробачити нас за те, що ми не повернули гроші на тиждень раніше? Але ж ми не зумисне! Ми не гуляли за ці гроші, не витрачали на себе – просто так вийшло!
Чому ж вона така невдячна? Ми з чоловіком лише хотіли трохи добудувати дім, підготувати його до появи онука. Ми ж теж чекали на цю дитину, хотіли, щоб йому було куди приїжджати влітку!
А тепер виходить, що ми не хороші? Що ми винні? Я щиро не розумію, чому вона так ображається. Усі щасливі, здорові, гроші повернені – а вона одна ображена.
Може, це просто вона така людина? Може, вона перехвилювалася і тепер її просто потрібно залишити в спокої? Я ж не хочу поганих стосунків із нею, вона – дружина мого сина, мати мого онука.
А гроші? А якби й не мали чим повертати, то що? Ми – батьки її чоловіка і якщо вже на чистоту, то могли б і забути про ті 40 тисяч. Але ні – ми все повернули до копійки.
Однак, замість вдячності і розуміння отримали невдоволене обличчя невістки, яка тепер ще й голову верне. Та й сваха туди ж. Бачте, ми не мали права про себе думати у такий моменті і то щастя. що все обійшлось.
Господи, та в мене двоє було і в свахи двоє, обоє через це пройшли і нічого: живі здорові і без приватних спеціалістів діти виросли.
Ну от скажіть, хіба варто таку бурю підіймати на місці порожньому?
Головна картинка ілюстративна.
