fbpx

Святі угодники і великомученики, ви мене зрозумієте, бо ви страждали. Дайте сили і терпіння допомогти з домашньою роботою і не потрапити поверхом нижче від раю,- майже жартома молилася Христина

Майже, бо рахування до десяти не допомагало. Вона вирішила, що поки молитиметься нижчим по рангу святим, але як дійде до дробів, то вже треба набагато серйознішої підмоги.

– Іриночко, скільки тобі разів пояснювати, що іноземні слова треба вчити, бо вони будуть траплятися протягом всього року?! Якщо ти вивчили дні тижня, то вони будуть зустрічатися в тексті протягом усього року, а не вивітряться після диктанту.

– Ма, я так не можу, мені важко, стільки уроків, – нила дитина.

– Іриночко, – авторитетно втручався тато, – треба знати англійську, бо тоді в тебе буде більше шансів отримати хорошу роботу, високу зарплату і купляти собі цілу купу цукерок.

– Мама он як гарно вчилася і не має хорошої роботи, – не здається дитина.

– Бо мама не знає англійської, тому й не має хорошої роботи, – знаходиться Христина, хоча їй і неприємно, що дочка не дуже цінує її домашню роботу.

Дана розмова повторюється кожного дня, тому Христина не така зразково коректна. Найчастіше вона погрожує забрати телефон, якщо оцінки будуть гірші за попередній семестр.

Але якогось дня, святі Ангели і Архангели, таки почули молитву і Христина поставила собі таке запитання: для чого їй лякати дитину страшною карою позбавлення телефону, щоби що? Очевидно, що дитина не має такої задачі бути першою, яку мала вона в дитинстві. Очевидно, що їй важко дається навчання, бо вона не має системного підходу і мати його не хоче. І не має дитина найважливішого – мотивації. Але мотивацію має вона, Христина, чи, скоріше, пунктик аби дитина була кращою за неї і здійснила ті мрії, які Христині зараз не під силу. Христина і справді гарно вчилася і батьки щиро раділи, що їхня дочка краща за весь клас і вголос цим хвалилися перед родиною. Коли Христя поступила на педагогічний на бюджетну форму навчання, то батьки сяяли від щастя, розповідаючи про це родичам. Коли Христя на третьому курсі вийшла заміж, а на четвертому народила дитину, батьки вже не так раділи, але головне, що вийшла заміж. Чоловік розкрутився і вже Христя щаслива дружина власника магазину канцтоварів і може не працювати за мізерні гроші з чужими дітьми, коли своя дитина росте без мами. Між осоружною роботою без належної оплати і дитиною і ніякої оплати, Христина вибрала дитину. Не тому, що чоловік добре заробляв, а тому, що тоді вона вважала це правильним. І ось в такі дні, коли її педагогічне фіаско було в усій красі, вона ще раз подякувала собі за небажання псувати чужих дітей своїм викладанням, чим врятувала не тільки дитячу, але й батьківську нервову систему.

Вона вирішила зробити над собою мега зусилля і пояснювати дитині щось незрозуміле доти, доки не виникне бажання лізти на стелю.

Минали дні. Задумане не часто вдавалося, бо внутрішній учитель поривався до указки і тоді вона виходила з кімнати, і довго ходила по кухні, просячи не відсилати її поверхом нижче від раю.

З кожним днем, домашня робота ставала особистою справою Іринки і, коли дитині вдавалося отримати гарну оцінку, то Христя раділа разом із нею і трішечки більше. Але коли приходила з поганою оцінкою, то вона питала:

– Іриночко, ти ж можеш краще. Я ж тебе знаю. Що ж ти так тупанула?

– Ой, ма…

Вона бачила, що її дитина набагато спокійніша і щасливіша, хоч, і не зразкова учениця. А вона щаслива, що не є ненависним вчителем для найдорожчої людини.

Автор: ОксанаР.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page