Щоразу пiсля лiтургiї в церквi люди вишиковуються у чергу до тетраподу — щоб поцiлувати iкону i хрест.
А нещодавно я побачила жiнку, яка приклала до iкони лише палець. “А раптом заражусь чимось?” — вiдповiла вона на мiй здивований погляд.
I справдi, то ж сотнi людей за день торкаються губами святинь! Хтозна, чи вони здоровi.
Наскiльки гiгiєнiчно цiлувати iкони, хрести, мощi святих?
Хто та як має дeзiнфiкувати їх?
Про це газета Експрес розпитує отця Тараса Коцюбу.
— Чи обов’язкове для вшанування прикладання до iкони?
— Нi, немає жодного канону, який би вказував на те, що у храмi обов’язково потрiбно поцiлувати iкону. Це традицiя, i люди так вчиняють зi своєї вiри та внутрiшньої потреби. Дехто засуджує страх людини заразитися якоюсь iнфeкцiєю пiд час прикладання до iкони. Мовляв, виходить так, що людина говорить про вiру в Бога, але боїться Богу довiритись.
Утiм це маловiр’я i рацiоналiзацiя духовних речей. На це не варто зважати.
— Часто в церквах бiля iкон ставлять хусточки…
— Справдi. Але її призначення — не дeзiнфекцiя. Жiнки до храму часто фарбують губи помадою i цiєю хусточкою витирають слiд, який пiсля них залишається на iконi чи хрестi.
У Божому храмi люди торкаються губами не лише iкон, а й ложечки, якою священик роздає Святе Причастя, i пензля, яким здiйснюють миропомазання. Навiть на Водохреще, коли освячують воду, десятки людей п’ють її з однiєї чашки, i нiхто не задумується про гiгiєну.
Рiч у тому, що багато християн вiрять: Божа благодать дiє через освяченi речi й не може зашкодити.
— Утiм протирання iкони дeзiнфeкцiйним засобом не є грiхом, так?
— Звiсно. Якщо людина принесе свою хусточку i навiть вмочить її в дeзiнфекцiйний засiб та протре iкону перед цiлуванням, нiхто не має права її засудити.
Так, деякi iншi парафiяни можуть вважати це дивацтвом або слабкою вiрою. Але це лише пустi слова.
— А яка закордонна практика?
— У Сполучених Штатах Америки ще в 90-х роках минулого столiття звичною практикою було, як священик брав бiлу або червону хусточку, вмочав у спирт та протирав скло, яким покрита iкона.
Водночас у США та Європi поширена й iнша практика — вiряни, замiсть торкатись святинi губами, цiлують свiй палець i прикладають до образа. Нашi заробiтчани, якi повертаються додому i звикли до такого вшанування iкон, привозять цю традицiю з собою.
Читайте також:ПРИТЧА ПРО ГОЛКУ: ВИ ПРОЧИТАЄТЕ ЇЇ ЗА 20 СЕКУНД, А ПАМ’ЯТАТИ БУДЕТЕ ДОВГО!
