Коли наші діти вступили до університету, виявилося, що ми з чоловіком фінансово не готові. Як наслідок, кожна зароблена копійчина йшла на навчання, проживання та інші витрати, пов’язані зі студентським життям. Наші діти підробляли, але їхньої зарплатні мало на що вистачало. Ми раз за разом відмовляли собі в їжі, пристойному одязі та інших потрібних речах. Повірте мені, я дуже багато молилася.
Пригадую, як одного дня мені дуже закортіло арахісового масла і я сказала про це чоловікові. Ми разом посміялися – немає грошей, то немає й арахісового масла. Кілька днів по тому, коли він пішов на роботу, я стала міркувати, що б то приготувати на вечерю. Хоч я і знала, що ніде нічого не знайду, та все ж за звичкою заглянула до холодильника, а потім у буфет.
Там, посеред полиці, стояла баночка арахісового масла.
Словами не можу передати всього безміру почуттів, які тоді мене охопили. Я тримала в руках ту баночку і відчувала любов, тепло, надію. Хто б коли подумав, що звичайне арахісове масло здатне на таке!
Деякі чоловіки приносять додому квіти. А мій приніс баночку арахісового масла. Знаєте, я волію називати такий вчинок “коханням”.
Кеті Нолер